Левиц. Пов. 194. Оце було заберусь у возовню, а там карета панська стояла, то влізу з півдня, щоб і на очі не теє. Черниг.
Возо́к, зка́, возо́чок, чка, м. = Візок, візочок.
Возоро́бня, ні, ж. Сарай, въ которомъ дѣлаютъ возы. Міус. окр.
Возрости́-літ, нар. Взрослыхъ лѣтъ. Він возрости-літ пішов у москалі. Харьк.
Возрости́вши, нар. Выросши, взрослый, ая, ое. Не возрости́вши. Малыхъ лѣтъ, малолѣтній. У хаті нікогісінько, — хоть тури гони! діти не возростивши були, от воно й позабірало худобу. Харьк.
Возя́рка, ки, ж. = Возирка. Вх. Лем. 400.
Во́їн, на, м. = Воя́ка. Гей, Максиме полковнику, ти славний воїну! гей випусти з Жаботина хоч лядську дитину. Нп.
Во́їнство, ва, с. Воинство. Духом уст його небесне воїнство з'явилось. К. Псал. 74.
Вой, во́ю, м. Война; битва. Королі, королі, пустіть на вой воювать! Чуб. III. 43. Відкіля тебе, братіку, в гості виглядати: чи з буйного вою, чи з чистого поля, чи з славного люду Запорожжя? О. 1861. X. 89.
Войдува́ння, ня, с. Барахтанье, возня.
Войдува́ти, ду́ю, єш, гл. Буянить, буйствовать, дебоширить. Він буде у нас у пеклі войдувати. Мл. л. сб.
Войдува́тися, ду́юся, єшся, гл. Возиться, барахтаться, бороться. Довго з ним войдувались, поки з'язали.
Война́, ни́, ж. = Війна. На войну йдучи по чужу голову, й свою неси. Ном. № 4205.
Во́йний, а, е. Воинственный; военный. Із якої сторононьки у гостину сподіватись: чи з Чорного моря, чи з чистого поля, чи з славного із войного люду Запорожжя? Нп.
Войови́тий, а, е. Воинственный. Жив у Персії царь Дарій. І він був такий войовитий, що усю землю завоював. Грин. I. 128.
Войо́вни́к, ка́, м. Боецъ, воинъ, рубака, воитель. К. МБ. X. 19. Не для таких, як я, війна, і войовник з мене не жвавий. МВ. II. 15.
Войовни́ця, ці, ж. Воительница. Камилла страшна войовниця і знахурка, і чарівниця. Котл. Ен. IV. 71.
Войовни́чий, а, е. Воинственный.
Войтува́тися, ту́юся, єшся, гл. = Войдуватися. З турками та з татарами войтувалися. Г. Барв. 141.
Во́ко, ка, с. = Око. Мн. во́чі, ві́чі. Грин. III. 639. Чужую кучу віючи, вочі завсіди запорошиш. Ном. № 10314. Лізе в вічі мов оса. Ном. № 2758. Довго, довго козаченька вічми провожала. Макс. (1849). 8. У вічу́ = В очу́. Як загилив по потилиці, так аж каганці в вічу засвітились. Ном. № 3982. Ум. Во́чко, вічко, мн. ч. во́чка, вочи́ці, ві́чка, ві́ченьки. Соньки-дрімки у віченьки. Макс. (1849). 95.
Вола́рити, рю, риш, гл. Быть пастухомъ воловъ. Вх. Зн. 7.
Вола́рь, ря́, м. = Воляр. Галиц.
Вола́стий, а, е. 1) Зобастый. 2) Имѣющій жирный подбородокъ.
Вола́ти, ла́ю, єш, гл. Взывать; громко кричать. Котл. НП. До Бога серцем жалосне волають. Гол. I. 34. Піду в край пустий, де й плуг не оре, і буду волати: горе мені, горе. Чуб.
Волева́ха, хи, м. Родъ цапли. Радом. у.
Во́ленька, ки, ж. Ум. отъ во́ля.
Во́лик, ка, м. 1) Ум. отъ віл. Москалики соколики, поїли ви наші волики, а як вернетесь здорові, то поїсте й корови. Ном. № 801. 2) Жукъ-носорогъ, Oryctes. Мнж. 177.
Воли́нка, ки, ж. Жительница Волыни. Ум. Воли́ночка. Татари ідуть, волиночку везуть. АД. I. 83.
Воли́нський, а, е. Волынскій.
Воли́нь, ні, ж. Волынь.
Волиня́к, ка́, волиня́нин, на, м. Житель Волыни.
Во́лити, лю, лиш, гл. Хотѣть, желать. Ой чи волиш, Бондарівно, та мед-вино пити, а чи волиш, Бондарівно, в сирій землі гнити? Нп. Во́лити во́лю. Исполнять желаніе. На чіїм возі сидиш, того й волю воли. Посл. Уже ж мені та й надокучило твою волю волячи. Чуб.
Во́личок, чка, м. Ум. отъ віл.
Волі́в язик, м. Раст. Digitalis grandiflora.
Волівня́, ні́, ж. соб. Волы, быки. Та й багато волівні нагнали на ярмарок. Лохв. у. Слов. Д. Эварн.
Во́лісь, во́ліся, нар. Лучше, предпочтительнѣе мнѣ. Волісь я їхати, як їсти. Валков. у. Воліся ми, брате, попросимо ми найменшого брата тринбача. Мет. 438.
Волі́ти, лію, єш, гл. 1) Желать, хотѣть. Сього року бездольного та і сеї зі-
