Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/296

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ми воліла-сь мя закопати до сирої землі. Гол. 2) Предпочитать. Волію все пострадати, тебе звідти викупляти, ніж маю тя в неволенці поминати. Гол. Воліла-сь мя, мати, в болото веречи, ніж мня мали цісарські вояки стеречи. Гол. Волів бим ся не родити, та й того не знати, як мя тяжко в нещастію породила мати. Гол.

Волі́чка, ки, ж. Шерстяныя нитки для вышиванья, гарусъ. Гол. Од. 73, 18.

Волічко́вий, а, е. Гарусный. Хотин. у.

Во́ло, ла, с. 1) Зобъ. 2) Жирный подбородокъ. Кричить наче за воло вхопили. Ном. № 3458. 3) Подгрудокъ (у быка).

Волова́рь, ря, м. = Воларь. Угор.

Воло́вий, а, е. Воловій, бычачій. Що він загадав тобі — на воловій шкурі не списати. Ном. № 5604. Треба мені волового воза. Мил. 95. Воло́ве о́ко, о́чко. а) Птица крапивникъ, Troglodytes parvulus. б) насѣк. Hipparchia Hyperanthus. Вх. Пч. I. 6. в) также воло́ві о́чі. Раст. полевая астра, Aster amellus. Воло́вий язи́к. Раст. собачій корень. а) Anchusa officinalis L. ЗЮЗО. I. 111. б) Cynoglossum officinale. ЗЮЗО. I. 120. в) Symphytum officinale L. ЗЮЗО. I. 138.

Воло́вик, ка, м. Воловій пастухъ. Ну, гукнув пан воловикові, тепер запрягай пару волів. Грин. II. 232.

Воло́вина, ни, ж. Воловье мясо. Не буде вже, каже пан, — ні різать, ні їсти тієї воловини. Стор. II. 48.

Волові́д, м. 1) —во́ду = Налигач. Конотоп. у. А все волики, все половії, а в них роженьки все золотії, а воловоди все шовковії. Гол. II. 17. 2) —во́да. Воловій барышникъ, человѣкъ, продающій волы. КС. 1882. IX. 467. КС. 1882. III. 600. 3) —во́да. Волокрадъ. Ум. Волово́дик. Ой на волики воловодики, а на коники пута. Мет.

Воло́вник, ка, м. = Воловня. Ум. Воловничо́к. Зажурилися волове в воловничку стояти. Гол. IV. 319.

Воло́вня, ня, ж. Крытый сарай для воловъ.

Волово́дик, ка, м. Ум. отъ воловід.

Волово́дити, джу, диш, гл. Долго тянуть дѣло, проволакивать, водить. За мною молодою усе парі ходять, усе парі ходять та й все воловодять. Грин. III. 245.

Воло́водитися, джуся, дишся, гл. Имѣть съ кѣмъ продолжительныя хлопоты.

Волово́дня, ні, ж. Мѣсто на рынкѣ, гдѣ продается рогатый скотъ; скотопригонный рынокъ. Павлогр. (Залюбовск.)

Воло́га, ги, ж. Влага. Аф. 320.

Воло́гість, гости, ж. Сырость. Мабуть тут од вологости в голові тобі завернулось. К. ЧР. 400.

Воло́гнути, ну, неш, гл. Влажнѣть.

Во́лод, ду, м. Влажность. Шух. I. 139.

Волода́рство, ва, с. 1) Владычество. 2) Владѣніе.

Волода́рський, а, е. Владѣтельный; владѣльческій.

Волода́рь, ря́, м. Владѣтель, владѣлецъ.

Волода́рька, ки, ж. Владѣтельница, владѣлица.

Воло́дати, даю, єш, гл. Владѣть. Схватило мою невістку так, що не володає а ні руками, а ні ногами. Харьк. Так наморився, що й руками не володаю. Константиногр. у. А ще будемо робити вкупі, поки ноги носять, руки володають. Г. Барв. 415.

Воло́дити, джу, диш, гл. Увлажать, смачивать. Шух. I. 253.

Володі́ння, ня, с. Владѣніе.

Володі́ти, ді́ю, єш, гл. Владѣть.

Воло́жати, жаю, єш, гл. Сырѣть.

Воло́жити, жу, жиш, гл. 1) Дѣлать влажнымъ. Аф. 320. 2) Колотить, трепать. Доти їх (панів києм) воложив, аж поки.... Мнж. 76. Всі надо мною як завиють (собаки), давай воложити гуртом! Алв. 77.

Во́лок, ка, м. 1) Бредень. В ставу було чималенько лящів; ніхто їх не ловив, — ні волоком, ні в'ятірами. Гліб. Чорний волок випив води ставок. Ном. стр. 299, № 316. 2) Веревка, съ помощью которой тянутъ волами копны сѣна, бревна и пр. 3) Нерасколонный чурбанъ, бревно. Вх. Зн. 8. Ум. Волочо́к.

Воло́ка, ки, ж. 1) Завязка у лаптей, постоловъ и пр. Котл. Ен. VI. 51. Гол. Од. 67. Шух. I. 121. О. 1862. V. Кух. 37. Наступив йому на волоку од постола. Грин. I. 123. Ув. Воло́чище. Вербовими пастолищами, лозовими волочищами. Грин. III. 98. 2) Въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ Стародубскаго и Сосницкаго уу. участокъ, на которомъ нажинаютъ отъ 80 до 100 копенъ ржи (слѣдовательно 8—10 десятинъ) съ равнымъ количествомъ земли въ другихъ двухъ смѣнахъ съ извѣстной частью сѣнокоса и даже лѣса или заросли