называется чверткою, а четыре такихъ чвертки — волокою. (Ефименко).
Волоки́та, ти, ж. Бродяжничество, скитанія. Ой нещасная волокита та журба ж мене збила. Грин. III. 416.
Волокі́нник, ка, м. Раст. Paris quadrifolia. Вх. Пч. I. 11.
Воло́книця, ці, ж. Сифилитическія проявленія въ носу. Шух. I. 46.
Волокно́, на́, с. Волокно. Ум. Волоко́нце. Прибігав, прибігав козлик під віконце: ой чи тчуть, чи прядуть дівки волоконце. Нп.
Волокнува́тий, а, е. Волокнистый.
Волокнува́тіти, тію, єш, гл. Дѣлаться волокнистымъ. Аф. 320.
Во́локом, нар. Таща. Переносно: насильно. Волоком затяг у гості. Константиногр. у.
Волокти́, чу́, че́ш, гл. Тащить, влачить, тянуть. Так потомились, що насилу ноги волочуть. Рудч. Ск. II. 48. Убив корову, взяв на плечі та й волоче. Рудч. Ск. II. 189.
Волокти́ся, чу́ся, че́шся, гл. 1) Тянуться, тащиться. Десь то моя лиха доля шляхом волочеться. Нп. 2) Тянуться, продолжаться. Се не довго волоклося. Мкр. Н. 37.
Волоку́ша, ші, ж. Родъ невода. Азовск. и Черном. Ум. Волоку́шка.
Волонти́рь, ря́, м. Волонтеръ. Було тут військо волонтирі, то всяких юрбиця людей. Котл. Ен. IV. 56.
Волонцюгува́ти, гу́ю, єш, гл. = Волочитися 1. Всяку погану нечисть, що по світу волонцюгує. Драг. 39.
Во́лонько, ка, с. Ум. отъ віл.
Волоо́чок, чка, м. = Пт. Волове очко. Прилетіла фамилія, красно вбрана компанія: пан крук і пан гайворон і прекрасний водувудок, і великий волоочок. Гол. II. 519.
Во́лос, са, м. 1) Волосъ. Без Божої волі і волос з голови не спаде. Ном. № 27. Всі вісім будуть однакові: волос у волос, голос у голос. Рудч. Ск. II. 90. Волос часто значитъ волоса, всѣ волоса на головѣ: У волиночки коса з золотого волоса щирий бір освітила. АД. I. 83. Не покинь же мене, Боже, як мій волос побіліє. К. Псал. 161. Во́лосом світи́ти. Быть дѣвицей. Ном. № 8884. Во́лосом засвіти́ла. Говорится о замужней женщинѣ, когда у нея спадетъ очіпок. Ном. № 3994. 2) Опухоль съ нарывомъ на пальцѣ. Кому чи трясцю одігнати, од заушниць, чи пошептати, або і волос ізігнать. Котл. Ен. III. 13. Во́лос вилива́ти. Лѣчить извѣстнымъ образомъ во́лос. О. 1862. X. 36. 3) Гусеница Euprepia. Ум. Волосо́к, волосо́чок.
Волосе́ння, ня, с. и волосе́нь, ні, ж. = Волосінь. Борз. у. Черк. у. Вас. 152.
Волоси́на, ни, ж. Одинъ волосъ, волосинка. Рудч. Ск. I. 105. Присмалив там золоту волосину (з коня) — тут прибігає кінь з золотою гривою. Рудч. Ск. I. 108. Одна була волосина, та й ту гнида одкусила. Нп. За сю ніч і на волосину не заснула, т. е. не заснула и чуточку, ни на минуту. Мир. Пов. I. 120. Ум. Волоси́нка. Вирвав з голови волосинку. Рудч. Ск. II. 201.
Волоси́тися, шу́ся, сишся, гл. Таскать другъ друга за волосы. Вх. Зн. 8.
Волосі́нка, ки, ж. Пт. Silvia cinerea. Вх. Пч. I. 14.
Волосі́нь, ні, ж. 1) Конскій волосъ. 2) Леса изъ конскаго волоса. 3) Болѣе длинныя нити овечьей шерсти, изъ которыхъ получаются сравнительно тонкія нити. В мене плахта з волосіні. Нп.
Волосне́, но́го, с. Подать, назначенная на расходы волостнаго управленія.
I. Волосни́й, а́, е́. Волосной. Драг. 24.
II. Волосни́й, а́, е́. Волостной.
III. Волосни́й, но́го, с. Волостной старшина. Я наварила риби — може буде волосний. Грин. III. 566.
Волосни́к, ка́, м. 1) = Волос 2. Драг. 24. 2) Раст. Geranium sanguineum L. ЗЮЗО. I. 124.
Волосни́ця, ці, ж. Раст. Poa nemoralis L. ЗЮЗО. I. 131.
Волоснува́тися, ну́юся, єшся, гл. = Волоситися. Діти волоснуються. Вх. Зн. 8.
Волосня́, ні́, ж. = Волосінь.
Волосо́вий, а, е. Изъ конскаго волоса. (Сито) зложене з обичайки і дротіного або волосового дна. Шух. I. 146.
Волосожа́р, ру, м. Созвѣздіе Плеядъ. Уже Волосожар піднявсь, віз на небі вниз повертавсь. Котл. Ен. VI. 20.
| Волосо́к, ска́, | |
| Волосо́чок, чка, |
м. Ум. отъ волос.
Воло́сся, ся, с. соб. Волоса. Багацько, як у лисого волосся. Ном. № 7710. В його золоте волосся на голові. Рудч. Ск. I. 108.
Во́лость, тя, ж. 1) Волость. 2) Волостное правленіе.
