Словарь української мови (1924)/волочитися

by Борис Грінченко

◀ волочити

Словарь української мови Борис Грінченко В волочитися

волочище ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Волочи́тися, чу́ся, чишся, гл. Таскаться, скитаться, шляться. По світу волочусь. Шевч. 224. Казав мені батько, щоб я оженився, по досвітках не ходив, та й не волочився. Нп. Копі́йка воло́читься (у кого). Есть деньги. Котл. НП. 351.