Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/327

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

достаточно. Прогаялись геть-то, оглядуючи манастирь. К. ЧР. 82. Ми знаємо про це і геть-то більше, ніж ви. І геть-то честию такою запишався. Греб. 362.

Ге́тька, ки, ж. Лошаденка, кляча, крестьянская лошадь. Вх. Лем. 403.

Гетьма́н, на, м. Гетманъ. Без гетьмана військо гине. Ном. № 751. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивими панами у Білій Церкві замирив. АД. II. 110. Ум. Гетьма́нонько. К. ПС. 21.

Гетьмане́нко, ка, м. Сынъ гетмана. Аф. 385.

Гетьма́нець, нця, м. Житель гетьма́нщини.

Гетьмани́ха, хи, ж. = Гетьманша. Гетьманиху за рученьку коло себе водить. АД. I. 166.

Гетьма́нів, нова, ве. Принадлежащій гетману, гетмановъ. Ном. № 138, стр. 294. Ой раді б ми вернутися, — гетьман не пускає; не так гетьман, не так гетьман, — гетьманова мати. Чуб. V. 1030.

Гетьмані́вна, ни, ж. Дочь гетмана. Желех.

Гетьма́нка, ки, ж. Жительница гетьманщини. Желех.

Гетьмано́ва, вої, ж. = Гетьманша. Пані Барабашева, гетьманова молодая. АД. II. 5.

Гетьма́нонько, ка, м. Ум. отъ гетьман.

Гетьма́нство, ва, с. 1) Гетманство; достоинство, санъ, власть гетмана. Молодий на гетьманство. Ном. № 996. Од козацтва, од гетьманства високі могили, — більш нічого не осталось, та й ті розривають. Шевч. 123. Єврася Хмельниченка на гетьмана настановляли. АД. II. 121. 2) Страна и народъ подъ властью гетмана. У иншому царстві, у козацькому гетьманстві, у такому селі, як Пекарі, і там жило два брати. Рудч. Ск. II. 139.

Гетьма́нський, а, е. Гетманскій. Візьміть мої гетьманськії клейноди, панове. Шевч. 573. Для обозначенія красоты. А був хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське. МВ. I. 152.

Гетьманува́ння, ня, с. Гетманство, пребываніе гетманомъ.

Гетьманува́ти, ну́ю, єш, гл. Быть гетманомъ, гетманствовать. З того часу Хмельницький гетьманувати став. АД. II. 8. То не багато Луговський ( = Виговський) гетьманував: півтора года булаву держав. АД. II. 124.

Гетьма́нша, ші, ж. Жена гетмана. Шевч. 144. К. ЧР. 131.

Гетьма́нщина, ни, ж. 1) Украйна подъ властью гетмана. То пан Хмельницький добре учинив: Полщу засмутив, Волощину побідив, Гетьманщину звеселив. АД. II. 104. 2) = Гетьманство 1. Ой тоді вже ви нас побачите ой у сій хатині, як вернеться гетьманщина в нашій Україні. Грин. III. 601.

Гець, меж. 1) = Гоц. Вона вже вбралась, да стала така дуже хороша; а він і каже: „гець-гець, тепер ходи в танець“. Рудч. Ск. II. 63. 2) Восклицаніе, натравливающее собакъ, тоже, что и гаць-го-га, кусі. Kolb. I. 65.

Ги.... Если нѣтъ слова на ги, см. на гі.

Ги, сз. = II. Ге. Таким слаба, ги росиця. Гол. II. 554.

Ги́бель, лі, ж. Погибель.

Ги́бель, бля, м. = Гембель. Шух. I. 87.

Ги́біти, бію, єш, гл. Хирѣть, болѣть, страдать отъ недостатка чего-либо. Гибіла, гибіла моя ненька, поки і зовсім лягла. Переясл. у. Мусимо гибіти, бо нема в що вдягтися добре.

Ги́ва, ви, ж. = Ива. Гива тим червива, що кілками з неї Христа мучили. Ном. № 315.

Ги́вер, ра, м. Щепка, лучина. Вх. Зн. 10. См. Иверь.

Ги́верень, рня, м. = Иверень. Кінь так біжить, що аж гиверні летять з під ніг. Черк. у.

Ги́вкати, каю, єш, гл. О совѣ: кричать. Вх. Лем. 403.

Ги́вовий, а, е. Ивовый. От і давай мучити Христа гивовими кілками. О. 1861. X. 52.

Гиги́, меж. Подражаніе звуку смѣха, плача, ржанія лошади. Тепер продам, а сама зімою гиги буду їсти. Ном. № 10551.

Гигота́ти, гочу́, чеш и гиготі́ти, гочу́, ти́ш, гл. Ржать. Коняка гигоче, як їй дають овес. Харьк.

Гид, да, ду, м. 1) —ду. Гадость, мерзость. Там зчищають грязь, а наші купу превелику нагорнули, мов зібрали, гид з усього ринку. К. Дз. 67. 2) —да. Гадкій, мерзкій человѣкъ. Не займай гида, не каляй вида. Ном. № 3291. 3) Гид гидом. Мерзость изъ мерзостей. Такий поганий — гид гидом! 4) Употребляется въ значеніи нарѣчія: гадко, отвратительно.