об землю. 2) Упасть, шлепнуться. Він з коня так і гепнув. 3) Бросить. А Прокіп з серця аж люльку об землю гепнув. МВ. (О. 1862. III. 65).
Ге́пнутися, нуся, нешся, гл. = Ге́пнути 2. То це которий стане на горосі да попре спиною у стіну, то ноги поїдуть на горосі, а він задом так і гепнеться об підлогу. Стор. I. 42.
Гепо́нути, ну, неш, гл. То же, что и ге́пнути, но съ силой. Аф. 358.
Ге́птатися (таюся, єшся?), гл. Браниться. Шух. I. 34.
Ге́рб, бу, м. Гербъ. ЗОЮР. I. 317. Блищали мідяні позолотисті герби на ридвані. К. ЧР. 54. Од Припети й до Синюхи вславили себе Обухи, та й не злотом рабованим, не гонором купованим, не гербами-клейнодами, а своїми пригодами. К. Досв. 113.
Герба́тка, ки, ж. Раст. Verbascum lychnitis. Шух. I. 22.
Гербо́ваний, а, е. Имѣющій гербъ. Гербований попихач єзуіцький. К. МБ. II. 128.
Гербо́вий, а, е. 1) Относящійся къ гербу. Гн. I. 194. 2) Гербовый. Купив гербового паперу. Шевч. (О. 1862. VI. 5).
Ге́рбувати, бую, єш, гл. = Гребувати. Батенькового слова мені не гербувати. Чуб. II. 18.
Герге́па, пи, м. и ж. Большой неуклюжій мужчина или женщина. Ув. Герге́пище. Лохв. у.
Герге́пнути, пну, неш, гл. = Гегепнути. Лохв. у.
Герге́пнутися, пнуся, нешся, гл. = Гегепнутися. Лохв. у.
Ге́ргот, ту, м. и пр. = Ґе́рґот и пр.
Ге́рґев, ва, м. = Кулешінник. Вх. Зн. 10.
Ге́рець, рця, м. Ратоборство, отдѣльная стычка передъ битвой. Завзятий як перець, покіль не вийде на герець. Ном. № 13652.
Геркота́ти, кочу́, чеш, гл. = Ґерґотати.
Геркотня́, ні́, ж. = Ґерґотання. І завелась на ставі геркотня. Греб. 363.
Геро́ївський, а, е. Геройскій. В серці почуття героївські голубить. К. Дз. 235.
Герої́ня, ні, ж. Героиня. К. Бай. 145.
Геро́їти, ро́ю, їш, гл. Вдохновлять геройскими чувствами. Любов к отчизні де героїть, там сила вража не устоїть. Котл. Ен. V. 52.
Герої́чний, а, е. Героическій. Левиц. Пов. 7.
Герої́чність, ности, ж. Геройство, героизмъ. Левиц. (Правда. 1868, 423).
Герої́чно, нар. Героически. Український дух виступив на своє діло жизні героічно. К. ХП. 128.
Геро́й, ро́я, м. Герой. Перед його очима басували гетьманські коні, а на конях сиділи гетьмани-герої. Левиц. Пов. 166. Вони себе героями явили. К. ЦН. 191. Калімері зовсім не нагадував героїв Іліяди. Левиц. Пов. 13.
Геро́йство, ства, с. Геройство. Геройство духа, що підіймає серце на благодатні задуми і на великі подвиги. К. ХП. 130.
Геро́йський, а, е. Геройскій. К. Бай. 64.
Герсо́нути, ну, неш, гл. Броситься бѣжать, побѣжать изо всѣхъ силъ. З сінець вискочила та й герсонула до дому. О. 1862. VII. 38.
Герта́нка, ки, герта́нь, ні, ж. Гортань. Угор.
Геру́н, на́, м. 1) Волъ съ короткими тупыми рогами. Лохв. у. 2) Кувшинъ съ отбитымъ верхомъ. Лохв. у.
Ге́рць, ця, м. = Ге́рець.
Герцюва́ння, ня, с. 1) = Ге́рець. 2) = Гарцювання.
Герцюва́ти, цю́ю, єш, гл. = Гарцювати. Ном. № 12566.
Гет, меж. и нар. = Геть. Угор.
Гета́ж, жа, м. Тотъ, кто управляетъ рулемъ на заднемъ плоту сплавного лѣса (если плоты соединены въ одну дарабу). Шух. I. 183.
Гетка, ки, ж. = Ґотка. Вх. Пч. II. 15.
Гетта! меж. Крикъ на лошадь: направо. Вх. Лем. 403.
Геть, меж. и нар. 1) Долой, прочь, вонъ, отстань. Геть, згинь, пропади і до мене не ходи! Ном. № 8765. Іди ж собі геть. Рудч. Ск. II. 7. Во мн. числѣ — гетьте. 2) Далеко. На бистрому на озері геть плавала качка. Нп. Геть-геть. Далеко-далеко. Дніпро геть-геть собі роскинувсь, сияє батько та горить. Шевч. 633. 3) Употребляется для усиленія. Совершенно, рѣшительно, далеко. Геть чисто виїли. Геть виріжім вражих ляхів, геть що до єдного. Лукаш. 109. Загнали ляшків геть аж за Вислу. Лис. 4) Очень. Чи треба молотника? — Треба, та ще й геть. Г. Барв. 303. 5) Геть-то. Употребляется для усиленія значенія. Порядочно,
