Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/дараба

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
дараба
Берлін: Українське слово, 1924

Дара́ба, би, ж. Плотъ изъ сплавного лѣсу. Шух. I. 181, 182. Пливе дараба, а керманич на беріг поглядає. Млак. 4.