Глузовни́к, ка́, м. Насмѣшникъ. Парубки глузовники все було з старого шкилюють. Харьк.
Глузовни́ця, ці, ж. Насмѣшница.
Глузува́ння, ня, с. Издѣвательство, насмѣшка. На обличчі в мене сором од докору, глузування. К. Псал. 106.
Глузува́ти, зу́ю, єш, гл. Насмѣхаться, издѣваться, поднимать на смѣхъ. Матері глузують, що москалі вертаються та в неї ночують. Шевч. 67.
Глузюва́тий, а, е. О глинѣ: „неоднородная, комковатая.... съ мелкими желвачками или журавчиками, дутиками“. Вас. 178.
Глу́м, му, м. Насмѣшка, издѣвка, посмѣяніе. Старе скаже на глум, а ти бери на ум. Ном. № 6013. На глум пода́ти. Отдать на посмѣяніе. На глум старих звичаїв не подаймо. К. ПС. 23.
Глуми́ти, млю́, ми́ш, гл. Поражать, истреблять, портить. Наче кара Божа, що людей глумила. Мет. 437. Дітвора глумить тільки отті оріхи. Нов.-Сѣверск. Було б тобі, вражий сину.... нас трох не кохати, нас трох не глумити. Рудч. Чп. 178.
Глуми́тися, млю́ся, ми́шся, гл. Издѣваться, насмѣхаться, осмѣивать. Глумилась верша з болота. Ном. № 7999.
Глумі́ччати, чаю, єш, гл. Обращать вниманіе? разбирать? Е, у нас і панів не глуміччають. Лебед. у. Хоч який мороз, то не глумічча. Лебед. у.
Глумли́вий, а, е. Насмѣшливый. Міські все люде нещирії, глумливії. МВ. I. 75.
Глумли́во, нар. Насмѣшливо.
Глумо́та, ти, ж. Подниманіе на смѣхъ, издѣвательство.
Глумува́ння, ня, с. Издѣвательство, насмѣшки. К. ХП. 90.
Глумува́ти, му́ю, єш, гл. Издѣваться. Голови на шаблі здіймали, довго глумували. Макс. (1849) 24. Вона з мене глумує, сміється. О. 1861. XI. 9.
Глумува́тися, му́юся, єшся, гл. = Глумувати. Не по божому.... так глумуватися з сироти. Г. Барв. 476.
Глу́п, па, пе = Глупий. Хто скуп, собі не глуп. Ном. № 4707.
Глупа́к, ка́, м. = Дурень. Харьк. у. Желех.
Глупта́к, ка́, м. = Глупак. Вх. Лем. 404.
Глу́пий, а, е. 1) Глупый. Молодий жовняре, глупий розум маєш. Голов. 2) Глу́па ніч, пі́вніч. Глубокая ночь. Коли це глупої ночі прилітає сокіл. Рудч. Ск. I. 153. У глупу ніч виліз мертвець із гроба. Грин. I. 50.
Глупина́, ни́, ж. Глухое, густо заросшее мѣсто въ лѣсу. У глупині вовки. НВолын. у.
Глупі́ти, пі́ю, єш, гл. Пялить глаза, глазѣть. Дитина на свічку глупіє. Черк. Ходив глупів на весілля. Черк. у.
Глупува́тий, а, е. Глуповатый. Оженився дурний та взяв глупувату, та не знали, що робить — запалили хату. Ном. № 9014.
Глу́ха, хи, ж. = Глуханя. Вх. Лем. 404.
Глуха́ня, ні, ж. Тифъ. Желех.
Глуха́чка, ки, ж. = Глуханя. Вх. Зн. 11.
Глухи́й, а́, е́. 1) Глухой. Глухому пісню співати. Ном. № 4679. Глухий як тетерук. Ном. № 8556. 2) Беззвучный, мертвый. В глухій домовині усміхнуся. Шевч. 269. 3) Пустой, запустѣлый, глухой. Глухий край. Куток зовсім глухий. О. 1862. IX. 65. 4) Глухи́й кіне́ць (у воротях). Тотъ конецъ воротъ, гдѣ ихъ пята. В глухім кінці під ворітьми. АД. II. 9. 5) Глухи́й дуб. Дубъ, на которомъ листва держится цѣлую зиму. Борз. у. Прил. у. 6) Глуха́ кропива́. Раст. а) Lamium maculatum L. ЗЮЗО. I. 126; б) Leonurus Cardiaca L. ЗЮЗО. I. 126. Ум. Глухе́нький, глухе́сенький.
Глухма́н, на́, м. = Глушан. Желех.
Глу́хнути, ну, неш, гл. Глохнуть.
Глу́хо, нар. 1) Глухо. 2) Беззвучно, мертво, глухо. 3) Пусто, глухо.
Глухо́та, ти, ж. Глухота.
Глу́ш, ші́, ж. Густо заросшее мѣсто. У глуші, між вербами, капуста погано росте. Лебед. у.
Глуша́н, на́, м. Глухой человѣкъ. Коли сі кам'яні боги очима бачать, коли сі глушани ушима чують.... К. МХ. 19.
Глуше́ць, шця́, м. Ленъ, Linum usitatissimum. Вх. Уг. 233.
Глуши́ти, шу́, ши́ш, гл. Оглушать, заглушать. Вітер уривав багацько річей його; торохтючи, колеса глушили їх. Г. Барв. 19. Оця кропива тільки глушить сад. — Придивиться, де риба залягла під кригою, та й стане гатити кийком — глушити. О. 1861. XI. 115.
Глуши́ця, ці, ж. Раст. Lamium. Вх. Пч. II. 32.
