раз і прийшли довідаться. Рудч. Ск. I. 72. Під год, як до го́ду. Какъ въ какой годъ. Під год (як до году) так і хліб родить. Ном. Год-у-год. Изъ года въ годъ. Так год-у-год і живемо, хвалити Господа. Г. Барв. 17. В ряди́-годи́. Рѣдко, иногда. Ном. № 7734. 2) мн. года́. Лѣта. Инший молод годами, та старий літами. Ном. № 2217. Года́ ви́йшли кому́. Достигъ извѣстныхъ лѣтъ. Піп не хоче вінчати: ще, каже, йому года не вийшли. Г. Барв. 201. 3) У году́ бу́ти. Служить по найму на годъ. Борз. у. По года́х ходи́ти. Служить по найму на годъ нѣсколько лѣтъ. Та щоб я й горенька не знала, та щоб я не ходила по годах. Мил. 202. Та буде ж мене по строках, буде ж мене й по годах. Мил. 202. Ум. Годо́к, годо́чок. Їй дванадцять годочків. МВ. I. 130.
Го́ден, дна, дне. Краткое окончаніе отъ годний. 1) = Годний. Го́ден у Бо́га. Угодный Богу. Як я буду в Бога годен, буде в мене худобонька. Гол. IV. 450. 2) Не го́ден. Не въ состояніи. З тої туги аж не годен їсти. Гн. II. 188.
Годи́льник, ка, м. Стѣнные часы. См. Годинник. Вх. Лем. 404.
Годи́на, ни, ж. 1) Часъ. Ой сплю годину, сплю і другую, й а вже повертає та на третюю. Гул. Арт. Укр. п. 33. Як ось із неба дощ полився, в годину ввесь пожар залив. Котл. Ен. II. 33. Ой уночі, а з півночі та о третій годині, гей злапали вдовин сина.... Гол. I. 139. В осени дня — година. Ном. № 613. Вік наш — як година. Ном. № 8265. Що годи́ни. Каждый часъ. Що години треба давати по ложці. Употребляется также въ значеніи: постоянно. Що день, що години питається. Шевч. У Лемковъ годи́ни — стѣнные часы. Вх. Лем. 404. 2) Время, пора. Не такий світ, не така година да тепера настала. Мет. 241. Та збудила мене мати в обідню годину. Мет. 20. Не за великий час — за малую годину. Так то, бачу, недовга літ наших година: скоро цвіте, скоро і в'яне, як у полі билина. ЗОЮР. I. 318. По малі́й годи́ні. Немного спустя. Коли по малій годині і він приходить назад, — довго і не барився. Новомоск. у. Заміж іти — не дощову годину перестояти. Ном. № 8851. Чималу я годину пересиділа, поки вийшла пані. МВ. (О. 1862. III. 52). Щасливою годиною козак уродився. Мил. 79. Досві́тня годи́на. Предразсвѣтная пора. Шевч. 233. Лиха́ годи́на. Плохія, тяжелыя времена. Лиха година настала. Лиха́ годи́на часто употребляется въ значеніи: злой рокъ, злая судьба. Ой лихая година моя! Одцуралась родина моя! Макс. Бий тебе лиха година! Въ этомъ же значеніи употребляется и чо́рна годи́на. Щоб на тебе прийшла чорна година! Ном. На лихо́ї годи́ни. На какого чорта. На лихої години тобі це здалося? При такі́й годи́ні. Въ такомъ случаѣ. Орла повісить на тичині і при такій годині республіку зробить. Шевч. 582. Часто употребляется тавтологически: час-година. За час за годину милосердному Богу душу оддав. Нп. Также: день-година. Як із день-години зчиналися великі войни на Україні. АД. II. 3. Оста́тня годи́на. Послѣдній часъ, конецъ жизни. Тепер прийшла на нас остатня година. Впрочемъ остатня година употребляется и просто въ значеніи послѣднее время. В остатню годину йому стало лекше, а то було зовсім погано. 3) Хорошая погода. Як би була година, то треба б сіно гребти, а то дощі та дощі. Также употребляется: до́бра годи́на — хорошая погода, нега́рна годи́на — дурная погода. На годи́ні ста́ло. Установилась погода. Лохв. у. 4) Годи́на іде́. Идетъ дождь. Шух. I. 81. Ум. Годи́нка, годи́нонька, годи́ночка.
Година́рь, ря́, м. Часовщикъ. Угор.
Годи́нка, ки, ж. 1) Ум. отъ година. 2) Часы. Угор. У Лемковъ годи́нки — карманные часы. Вх. Лем. 404.
Годи́нний, а, е. Погожій, погодный, благопріятный (о погодѣ). Годинне літо. Лохв. у. КЦН. 187.
Годи́нник, ка, м. Часы. Годинник на стіні цокав. Левиц. I. 34. Годинник ржавий і старий, за дверми виснеш ти. Щог. В. 140. Пан чекатиме нас об одинадцятій годині, — промовив Искра, устаючи з канапки і виймаючи з-за пазухи свого годинника. Морд. Пл. 41. У Лемковъ: стѣнные часы: Вх. Лем. 404. См. еще: Година 1, годи́нка 2, годильник.
Годи́нонька, ки, ж. Ум. отъ година.
Годи́ночка, ки, ж. Ум. отъ година.
Годинува́тий, а, е = Годинний. Як молодик прямий — годинуватий буде, а коли кривий — дощовий. ХС. VII. 417.
Годиня́р, ра́, м. = Годинарь. Вх. Лем. 404.
Годи́ти, джу́, ди́ш, гл. Угождать, помогать. Старому та хорому годи завше як малому: Ном. № 8085. Як Бог годить,
