Гонча́рня и ганча́рня, ні, ж. Горшечный заводъ.
Гончаро́вий и ганчаро́вий, а, е. Принадлежащій, свойственный горшечнику. Нехай горшки б'ються на гончарову голову. Ном. № 3148.
Гонча́рство и ганча́рство, ва, с. Горшечное ремесло. О. 1862. V. 20. Шух. I. 259.
Гонча́рський і ганча́рський, а, е = Гончаровий. Єв. Мт. XXVII. 7. Шух. I. 259. Глина ганчарська. Вас. 177.
Гонча́рь и ганча́рь, ря́, м. 1) Горшечникъ; выдѣлывающій, продающій глиняную посуду. Вас. 177. — бі́лий. Выдѣлывающій гончарныя издѣлія изъ глазури. Вас. 177. 2) Гончарь. Раст. Lycopodium clavatum. Вх. Пч. II. 33. Ум. Гонча́рик.
Гончарюва́ти и ганчарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Заниматься горшечнымъ ремесломъ. Аф. 364.
Го́нчий, а, е. О собакахъ: гончій. Употребляется какъ существительное: го́нча. Левч. 151.
Гонько, ка, м. Раст. Cichorium intybys, цикорій дикій. Вх. Лем. 404.
Го́ня, ні, ж. Тоже, что и го́ни (см.) и употребляется преимущественно именно въ указанной формѣ мн. ч. За гоню блоху б'є, а під носом ведмідь реве. Ном. № 6615.
Гоня́йло, ла, м. Названіе одного изъ играющихъ въ игрѣ плаз. Ив. 19.
Гоп! меж. Подражаніе звуку отъ топанья при прыжкѣ или пляскѣ. Ой гоп, того дива! Наварили ляхи пива. Шевч. 158.
Гопа́к, ка́, м. Родъ танца. Гопака вдарити. Побравшись у боки, вибивають під бандуру гопака веселії злидні. К. ЧР. 259.
Го́пати, паю, єш, гл. Топать, прыгая или танцуя.
Го́пи, мн. Употребляется въ выраженіи: вда́рити в го́пи — танцовать. Поставимо в копи та вдаримо в гопи. Ном. № 10173.
Го́пка, ки, ж. Шутливо: ребенокъ. Як увійду в хату поночі та боюсь же, боюсь! — Мала гопка? Боїшся! Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Го́пкати, каю, єш, гл. 1) Прыгать, топать, прыгая. Вх. Лем. 404. 2) Як уже вийдуть на улицю, то то вже співают дівчата, а хлопці гопкают дружби. Грин. III. 510.
Го́пки, меж. 1) Выражаетъ скаканіе, прыганіе, топаніе въ танцѣ. Гопки, рижа! а в рижої і духу нема. Ном. № 1844. Пізно старого кота учить гопки. Ном. № 3222. Та вижнемо жито до самого краю, поставимо в копки та вдаримо в гопки. Грин. III. 137. 2) Ста́ти го́пки. Подняться на дыбы (о лошади). Коні.... як замордуються, як стануть гопки. ХС. VII. 455.
Гопцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) Танцовать, плясать, топая. Ріжуть скрипки і бандури, дівчата гопцюють. Г. Арт. (О. 1861. III. 102). 2) Скакать (о лошадяхъ). Під гаківницями гопцюють коні. К. ЦН. 169.
Гора́, ри́, ж. 1) Гора, возвышенное мѣсто. Як схоче, то й на гору повезе, а не схоче, то й з гори не спустить. Ном. № 2697. Порівняє гори з долинами, а багатих з убогими. Ном. № 1605. Я б і гори покотив. Все сдѣлалъ бы. Ном. № 5381. Ли́са гора́. Гора съ обнаженной вершиной, — согласно народнымъ повѣрьямъ обычное мѣсто собранія вѣдьмъ и чертей. Чуб. I. 199. І на мудрім дідько на лису гору їздить. Ном. № 6502. Золота́ гора́, золоті́ го́ри. Несмѣтное богатство. Се їм золоту гору, та й ту рознесуть. Ном. № 10821. Золотії го́ри обіця́є. Прельщаетъ невѣроятными обѣщаніями. Ном. № 4526. 2) Чердакъ въ постройкахъ. Чуб. VII. 388. МУЕ. I. 88. (Черниг.). Лисичка зробилась кішкою, та з хати та на гору. Рудч. Ск. I. 30. Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув. Рудч. Ск. I. 213. 3) О рѣкѣ: верховье, верхнее теченіе. Вітер з гори дме, т. е. по теченію. 4) Родъ игры. Грин. III. 115. 3) Бра́ти го́ру. Одерживать верхъ надъ кѣмъ либо, одолѣвать. Здоров'я почало брати гору. К. ЧР. 180. 2) Бра́ти горо́ю. Пѣть басомъ высокія ноты; пѣть первымъ басомъ. Ти бери горою, а я буду окселентувати. 7) До гори́, у горі́, у го́ру. См. Догори, угорі, угору. Ум. Гі́рка, гі́ронька, гі́рочка. Грин. III. 44. Го́ронька.
Гора́зд, ду, м. = Гаразд, ду.
Гораздува́ти, ду́ю, єш, гл. Жить въ довольствѣ, въ богатствѣ. Від того часу зачали гораздувати і до днесь гораздуют. Гн. II. 187.
Гора́льня, ні, ж. = Горільня. Рудч. Чп. 29.
Гора́р(ь), ря, м. Лѣсникъ въ горахъ. Вх. Уг. 233.
Гора́ння, гора́ти и пр. См. Орання, орати и пр. Грин. III. 409, 410.
