Словарь української мови (1924)/гаразд
| ◀ гарабакати | Словарь української мови Г гаразд |
гараздненько ▶ |
|
I. Гара́зд, нар. 1) Ладно, хорошо. „Приходьте сьогодня до мене!“ — Гаразд! 2) Хорошо. Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький починив, що з ляхами із мостивими у Білій Церкві замирив? АД. II. 110. Не журись, каже, дівко, — все гаразд буде. Рудч. Ск. II. 44. 3) Хорошо, достаточно, какъ слѣдуетъ, надлежащимъ образомъ. Не найшов гаразд шляху. Ном. № 667. Сам ти гаразд не тямиш, що робиш. Ком. Р. II. 3. І ви, плебеї-гречкосії, і ви молилися, та вас ніхто не милує. Не вміють вас і помилувать гаразд. Шевч. 609. 4) Счастливо, благополучно. Як усе дома буде гаразд, то може і прийду. 5) Очень. Гаразд таки причарувала і його до себе. Стор. МПр. 70. Ум. Гараздне́нько. Сонечко гараздненько обитріе. Сим. 201.
II. Гара́зд, ду, м. 1) Добро, счастье, благополучіе. Чоловікові мило згадати про давні свої гаразди. Федьк. Я гаразду не зазнала, та вже й не зазнаю. Гол. I. 263. Живуть собі люде у добрі та в гаразді. 2) Гаразди́ = Достатки. Шух. I. 104. 3) На гара́зд. Къ добру, кстати. Чи буде це на гаразд?