Готува́тися, ту́юся, єшся, гл. Готовиться, приготовляться. Страшний суд ся приближає, — готуймося всі. Чуб. I. 220. Той чоловик бере, готується на смерть. Драг. 76.
Готу́ля, лі, ж. Молодая коза. Угор.
Готу́р, ра, и ґо́тур, ра, м. Глухарь, глухой тетеревъ, Tetrao urogallus. Шух. I. 237. Желех.
Го́тьта! меж. Крикъ на лошадь: направо. Вх. Лем. 405.
Готя́, тя́ти, с. Птенецъ-глухарь. Шух. I. 239.
Го́ц, го́ца, меж. Скокъ! гопъ! (при прыганьи, танцахъ). Не кажи гоц, поки не перескочеш. Чуб. I. 246. Гоца драла, гоца драла. Ном. № 12517.
Гоца́к, ка́, м. Особаго рода танецъ съ прыжками. Жижки од танців задрижали, вистрибувавши гоцака. Котл. Ен. I. 20. Москаль покинув глек да садить гоцака. Греб. 373.
Го́цки, меж. = Гоц. Ном. ст. 300, № 364.
Гоча́ти, чу́, чи́ш, гл. Ржать. Уже коні на стану гочать. Нп. Харьк.
Го́чі, чей, с. мн. = Очі. Двоє нас, як гочій в лобі. Ном. № 9402.
Гоя, меж. = Гей, ой. Гоя, гоя, всяка дівка моя! Чуб. I. 80. Гоя, гоя, гоя! що зо мною, що я? Шевч. 281.
Го́я-дю́ндя, ді, ж. Хороводная игра, то же, что и гаївка. Вх. Уг. 233.
Гра, гри, ж. Игра. Федьк. I. 135.
Граб, ба, м. Дерево: грабъ, Carpinus Betulus L. ЗЮЗО. I. 116. Вх. Пч. II. 30. Ой піду я в ліс по підпеньки, там стоїть граб зелененький. Грин. III. 407. Ум. Грабо́к, грабо́чок. Чуб. V. 1156.
Граба́рка, ки, ж. 1) Тачка, повозка для возки земли. 2) Артель землекоповъ съ тачками. 3) Земляная работа.
Гра́ба́рський, а, е. Принадлежащій или свойственный землекопу.
Граба́рство, ва, с. Занятіе земляными работами.
Грабарюва́ти, рю́ю, єш, гл. Заниматься земляными работами.
Гра́барь, ря, м. 1) Землекопъ, лопатникъ. 2) Гробокопатель. Звелів наш полковник іти грабарам помагати побитих ховати. Федьк. А грабарові дам стару кожушину, шоби на мені висипав велику могилу. Грин. III. 285.
Грабарюва́ння, ня, с. Землекопаніе.
Гра́бати, баю, єш, гл. 1) Гресть. Грабати сіно. Вх. Лем. 405. 2) Разгребать. На те курка грабає, щоби що виграбала. Ком. Пр. № 958.
Граба́чка, ки, ж. Работница, сгребающая сѣно или овесъ. Вх. Лем. 405.
Грабе́вно, на, с. = Грабильно. Вх. Зн. 45.
Грабельки́, льо́к, ж. мн. 1) Ум. отъ граблі. А ке лиш, сину, мені грабельки, — он коло тебе стоять. Грин. II. 207. 2) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. I. 190. 3) Названіе одной изъ косточекъ въ скелетѣ летучей мыши (по народному вѣрованію). Чуб. I. 55.
Грабе́льний, а, е. 1) Относящійся къ граблямъ. 2) Грабе́льний све́рдел. Буравъ для дѣланія граблей.
Граби́льно, на, с. Ручка въ грабляхъ. Васильк. у.
Граби́на, ни, ж. 1) Грабъ, одно дерево. Грабина висока та листом широка. Чуб. V. 1024. Ой бери, синку, гострий топір та рубай грабину із кореня. Чуб. V. 710. 2) Соб. Грабовыя деревья. Ліс застилав гори й долини чистою старою дубиною та грабиною. Левиц. Пов. 99. Ум. Граби́нонька. (Только къ 1-му значенію). У полі грабинонька тонка та висока. Чуб. V. 710.
Граби́тель, ля, м. 1) Грабитель. Бо неправедним достатком хвалиться грабитель. К. Псал. 20. 2) Сборщикъ податей. Борз. у.
Граби́телька, ки, ж. Грабительница. Аф. 367.
Грабі́ж, жу́, м. 1) Грабежъ, ограбленіе. 2) Сборъ податей. Радом. у.
Грабі́жка, ки, ж. = Грабіж 1. Ном. № 12026.
Грабі́жник, ка, м. Грабитель. Лаяв нас, казав: ви грабіжники, а не волосні судді Екатериносл. у.
Грабки́, кі́в, м. мн. 1) Родъ длиннозубыхъ граблей, прикрѣпляемыхъ къ косѣ (когда косятъ хлѣбъ). Косити́ на грабки́. Косить косой съ такими граблями. 2) — св. Івана. Раст. Geranium sylvaticum. Вх. Пч. I. 10.
Гра́блисько, ка, с. и гра́блище, ща, с. = Грабильно. Наступив на зубки (в граблях), а граблище підвелось угору і хрусь службу по лобові. Грин. II. 207.
Граблі́, бе́ль блі́в, ж. мн. 1) Грабли. Части: держівно́, конецъ котораго представляетъ развилину — роскі́п, на концы
