затопляемый водой. Браун. 51. О. 1862. V. Кух. 99. КС. 1873. I. 57. В плавнях бувають сухі гряди, на них робляться пластунські курені. О. 1862. II. 63. 3) Мѣсто, гдѣ рѣка проходитъ узкое русло и волны ея подпрыгиваютъ и плещутъ. Вх. Пч. II. 25. 4) Бревно, жердь въ сельской хатѣ, амбарѣ, ниже потолка, тянущаяся отъ одной стѣны къ другой; такихъ жердей обыкновенно двѣ, на нихъ развѣшиваютъ одежду, сушатъ бѣлье, дрова, коноплю. Фр. Пр. 189. МУЕ. III. 46.
Гряди́на, ни, ж. 1) Градина. Дещо. Як грядини, у його котилися сльози. Г. Барв. 508. 2) Твердая земля между болотами; полоса земли, находящаяся выше поверхности по сторонамъ. Як дорогою їхав я зараз після великодня, то оце грядина суха, а далі улоговина — й кально. Волч. у. Отак у Чорноморії: оце грядина — сіно гарне, степове, а це улоговина — осока, очерет. Волч. у.
Гряді́ль, ля, м. = Граділь. Угор. Вас. 199.
Гря́дка, ки, ж. 1) Гряда, грядка. Сидить як морква в грядці. Ном. № 10957. Угор. Ум. Гря́дочка. Чуб. III. 121. 2) = Гряда 2. МУЕ. III. 47. 3) = Гряда 4. Шух. I. 97, 98. 4) Рядъ сноповъ положенныхъ для обмолачиванія. А ну, — каже, — молоти, небоже, скоріш!… І стане у грядки, і вже так було почне вимахувать ціпом. Сим. 198. 5) Сягну́ти в чужу́ гря́дку. Сойтись съ чужой женой. Вх. Зн. 68.
Грядови́й, а́, е́. 1) Градовой. 2) Относящійся къ гряд'ѣ 2. 3) Грядови́й не́від. Неводъ, который тянутъ не въ лодки, а на берегъ. Браун. 9.
Грязи́во, ва, с. Бреніе. Зробив грязиво з слини. Ев. І. IX. 6.
Грязи́ти, жу́, зи́ш, гл. Грязнить. Аф.
Грязо́та, ти, ж. Грязь. Вилила свекруха додолу та наробила грязоти. Чуб. V. 692.
Грязь, зі́, ж. Грязь. В-осени ложка води, а дві грязі. Ном. № 13612.
Гря́зьки́й, а, е. Грязный (о дорогѣ, вообще о растворенной дождемъ землѣ). Грязька дорога. Калюжа грязька. Чуб. III. 138. Ой вийду й на вулицю, аж вулиця грязька. Грин. III. 166.
Гря́зько, нар. Грязно (о дорогѣ, вообще о растворенной дождемъ землѣ). У чоловіка камінець лежить перед порогом, щоб не грязько було. Рудч. Ск. II. 153.
Грязю́ка, ки, ж. Большая грязь. На дворі грязюка та холод. Левицк. I. 74.
Грязя́, зі́, ж. = Грязь. Лохв. у.
Гря́к! меж. = I. Грюк. Стук-гряк та й свіжий п'ятак. Ном. № 10433. Гряк по столу кулаком. Мир. ХРВ. 195. Загуркотів грім — гряк! трісь! Мир. ХРВ. 169.
Гря́кати, каю, єш, гл. = Грюкати.
Гря́кнути, ну, неш, гл. 1) = Грюкнути. Стукнули, грякнули, мов в великий дзвін. Чуб. III. 278. Стукни, грякни копитами у ворота. Чуб. V. 943. 2) Упасть съ грохотомъ, стукомъ. Циган як одрубав гіляку, так і гракнув (з дерева) об землю зо всієї сили. Рудч. Ск. II. 182.
Гря́на, ни, ж. Часть? Як придавив ложкою, так шкурка на каші аж на чотирі гряни й роспалась. Черк. у.
Гря́ний, а, е. Зеленый. Кажется, употребляется только въ выраженіи: Гря́на неді́ля — зеленыя святки, Тройцынъ день. На гряній неділі, на гряній неділі русалки сиділи, сорочок просили. Мет. 309.
Гряни́ця, ці, ж. Граница. ЗОЮР. I. 106. Біля гряниці не впада будувать світлиці. Ном. № 9764. Турецькі гряниці. Мет. 473. Пішли хлопці за гряницю, що ми їх кохали. Чуб. V. 308. Ум. Гряни́чка, гряни́ченька. А по той бік гряниченьки француз наступає. Чуб. V. 1196.
Гряни́читися, чуся, чишся, гл. Размежевываться, дѣлать, класть границы. Було оце як стануть гряничиться, то село на село йде. Той каже: „сюди гряниця!“ а той каже: „сюди!“ ЗОЮР. I. 106. Скажи, де світ гряничиться не тьмою?
Гряни́чка, ки, ж. Ум. отъ гряни́ця.
Гряни́чний и гряни́шний, а, е. Граничный, граничащій. Гряничні знаки. К. Іов. 52. Себе царем пустинь грянишних славе. К. ПС. 53.
Гря́нути, ну, неш, гл. Быстро двинуться, побѣжать, поѣхать. Ой вийду я за ворота, сюди-туди гляну: нема мого миленького, — я додому гряну. Чуб. III. 169. В мене дочка ледащиця, не ночує дома, як вечір настане, на вулицю гряне. Грин. III. 200.
Грянча́стий, а, е = Гранчастий. Грянчаста чарка. Черк. у.
Гря́нь, ні, ж. Раст. Lychnis chalcedonica. Вх. Пч. II. 33.
Грясти́, гряду́, де́ш, гл. 1) Быстро и съ шумомъ бѣжать, ѣхать. Гряде четвернею коней. Волынск. г. 2) Заимствовано
