изъ церк.-слав. яз. Важно идти или ѣхать, шествовать, грясти. І гряде царська дружина до царя велично. К. Псал. 109.
Гря́стиця, ці, ж. — звича́йна. Раст. Dactylis glomerata. Шух. I. 20.
Гряхоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Грюкотіти. Стукотить гряхотить, кобиляча голова біжить. Рудч. Ск. II. 67.
Гу! меж. 1) Ау! А де ти? гу! сховайсь у ліс, а я в траву. Ном. № 14142. 2) Подражаніе гудѣнію, напр. вѣтра. Вітер каже: „гу-гу-гу, сім свит продму“. Ном. № 11161. Также о непрерывномъ звукѣ плача: А зузуленька як ку, так ку! а я молода, як гу, так гу! Чуб. V. 589. 3) Протяжный выкрикъ при пѣснѣ. І — гу! Загнув батько дугу! Шевч. 187. Свекор оженився батько утопився.... І — гу!… Шевч. 339.
Губа́, би́, ж. 1) Губа. Як би не зуби та не губи, була б душа на дубі. Ном. № 368. Язичок мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Ном. Поцілував Бондарівну у самії губи. Закр. 100. Иногда въ значеніи: ротъ. Має губу від уха до уха. Ном. № 12982 — ротъ до ушей. З доброї губи добре і слово. Посл. На всю гу́бу. Вполнѣ, совершенно, сильно, очень. Реве на всю губу. Чуб. III. 382. На всю губу пан. Ном. № 1160. Гріха на всю губу. Шевч. Въ Галиціи — ці́лою губою. Ґазда цілою губою. Ном. № 10101. Роспусти́ти гу́би. Много говорить, врать, сплетничать. А вони вже й роспустили губи; ех, бабська натура! Ном. Гу́бу закопи́лити. а) Надуться, разсердиться; б) заважничать. Ном. № 5084. Роби́ти з губи́ халя́ву. Не исполнять обѣщанія. Не роби з губи халяви. 2) мн. гу́би. Грибы. А хто любить губи, губи, а я печериці. Закр. 87. Виросло несчислено богато ріжних губ та грибів. Гн. I. 70. 3) = Губа́ня. Гол. Од. 80, 83. Ум. Гу́бка, гу́бонька, гу́бочка. Мнж. 108. Ув. Губи́ще.
Губа́нь, ня́, м. Имѣющій большія губы.
Губа́ня, ні, ж. Родъ нагольнаго тулупа безъ рукавовъ. Гол. Од. 80.
Губа́тий, а, е. 1) Имѣющій большія губы, толстогубый, губастый. Чуб. I. 5. Багатая-губатая, а ще к тому пишна, а вбогая-хорошая, як у саду вишня. Чуб. V. 38. 2) Губа́тий віл. Волъ съ большой мордой. КС. 1898. VII. 46.
Губеня́, ня́ти, ж. Губка (у чоловіка). Ласкательное слово, употребляемое болѣе во мн. ч.: губеня́та. Мале дитя надме губенята. Левиц. I. 43. Ум. Губеня́тка.
Губе́рець, рця, м. Губернскій чиновникъ. Котл. МЧ. 432. Ой до мене губерець підсипавсь. Котл. МЧ. 475.
Губерна́тор, ра, м. 1) Губернаторъ. Чуб. V. 973. Вийшов до Ївги губернатор з судящими. Кв. П. II. 74. 2) Управляющій имѣніемъ. Панів-дідичів ніколи й не бачили. Майонтком правили губернатори. О. 1862. II. 58. Ум. Губерна́торчик. Паночку, губернаторчику, голубчику, сьому не правда! Кв. П. II. 73.
Губерна́торський, а, е. Губернаторскій. Пійшла.... до губернаторського дому. Кв. П. II. 72.
Губе́рня, ні, ж. 1) Губернія. Чуб. V. 978. 2) Губернскій городъ. Сяя дорога до Київа губерні. Чуб. V. 980.
Губе́рський, а, е. Губернскій. Кого ж ти думаєш діждатись (женихом)? Може пана якого, або губерського панича? Котл. НП. 362.
Губи́ти, блю́, биш, гл. 1) Губить, истреблять, уничтожать. Що тіло любить, тоє душу губить. Ном. № 8788. Того в'яжуть, того ріжуть, той сам себе губить. Шевч. 75. Не губи мене з світу. Рудч. Ск. I. 134. 2) Терять. Який раз це ти вже гроші губиш?
Губи́тися, блю́ся, бишся, гл. 1) Погубляться. 2) Теряться. Не губись там од неї, бо город великий. Зміев. у.
Губи́ще, ща, с. Ув. отъ губа. Замкни моїм ворогам губи і губища. Чуб. I. 95.
Гу́бка, ки, ж. 1) Ум. отъ губа. Коли гроші кажуть, то всі мусять губки постулювати. Ном. № 1426. Стисну щиро за рученьку, в губки поцілую. Чуб. V. 65. 2) Древесный грибъ, трутнякъ. Полт. Polyporus. ЗЮЗО. I. 132. Під пеньком губка. Ном. № 5396. Пережженный трутнякъ даютъ собакамъ, заболѣвшимъ водобоязнью. Ном. № 13672. Отсюда пословица объ упорномъ, не обращающемъ ни на что вниманія человѣкѣ. Хоч йому губки дай, а він усе своє. Ном. № 2654. Разсердившись, говорятъ надоѣдливому просителю. Гу́бки, т. е. дам тобі́ гу́бки. Ном. № 13672. 3) Трутъ. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Рудч. Ск. II. 202. Нема ні кресала, ні губки. Грин. I. 219. 4) Въ основѣ для полотна, находящейся еще на сновальницѣ: то количество нитокъ, которое протянуто между двумя вертикальными сторонами въ одномъ мѣстѣ — отъ колыш-
