Ґу́ґля, лі, ж. 1) Родъ верхней мужской и женской одежды изъ бѣлаго сукна у гуцуловъ. Форма ґуґлі: мѣшокъ, распоротый по одной сторонѣ, надѣтый на плечи и связанный на шеѣ шерстянымъ шнуркомъ или мѣдною цѣпью; сшитый конецъ ґуґлі служитъ вмѣсто башлыка. Гол. Од. 69. 2) = Ґуля. Як ударив, так ґуґля й набігла йому. Новомоск. у. Ум. Ґу́ґолька.
Ґуґлюва́тий, а, е. Покрытый шишками. Новомоск. у. (Залюбовс.). Ґуґлювата деревина. Кіев. у.
Ґу́ґолька, ки, ж. Ум. отъ ґуґля.
Ґуджула́й, ла́я, ґуджуле́й, ле́я, м., ґуджула́йка, ки, ґуджуле́я, ле́ї, ґуджуле́йка, ки, ж. Навозный жукъ. Вх. Зн. 14. Ум. Ґуджу́лька. Вх. Зн. 14.
Ґудз, дза и ґудзь, дзя, м. 1) Пуговица. Мет. 403. Ціновим ґудзем застебнувся. Котл. Ен. IV. 26. 2) Шишка отъ ушиба, опухоль. Будував сю хату низького зросту чоловік і двері міряв по собі, то аби сьмо ґудза не набили. Св. Л. 27. Да якийсь бойчак загилив кизяк, вліпив кизяком, аж ґудзь під оком. Грин. III. 54. 3) Узелъ на веревкѣ, ниткѣ. Сей батіг був і посмолений, а тепер вже давно обліз, аж рудий та товстий такий! І на кінці ґудз як голуб'яче яйце. Св. Л. 74. Ум. Ґу́дзик. Іде по улиці чоловічок, сам мерзений, мідяні ґудзики, на шапці бляшка з доброго семигривенного. Морд. Оп. 23.
Ґудзь-ґудзь! ґудзюсь-на! Призывъ для свиней. Вх. Уг. 271.
Ґуз, за, м. Узелъ (на ниткѣ, веревкѣ). Вх. Лем. 408.
Ґузва, ви, м. = Ґуля. Вх. Лем. 408.
Ґузелець, льця, м. = Ґалиця, Pelias berus. Вх. Лем. 408.
Ґу́зий, а, е = Куций. Вх. Лем. 408.
Ґузу́лька, ки, ж. Ум. отъ ґузуля.
Ґузу́ля, лі, ж. Круглая шишка. (См. Ґузва, ґуля). Ум. Ґузу́лька. Мат на челі ґузульку. Вх. Лем. 408.
Ґу́лати, лаю, єш, гл. Быть въ силахъ, въ состояніи. Пирят. у.
Ґу́лий, а, е. Безрогій (о волахъ, коровахъ). Запрігши ґулих він, — ну переліг орати. Г. Арт. (О. 1861. III. 94). Ґулий віл. Мнж. 182.
Ґу́лька, ки, ж. Ум. отъ ґуля.
Ґу́ля, лі, ж. Наростъ, шишка. Набігла ґуля за вухом. Закр. Ум. Ґу́лька. Харьк.
Ґуна́дза, зи, ж. 1) Большая шишка. Мнж. 182. 2) Шарообразный свертокъ. Мнж. 182.
Ґура́льня, ні, ж. Водочный заводъ.
Ґурґу́ла, ли, ж. = Ґорґоля. Вх. Лем. 408.
Ґурґу́ля, лі, ж. = Ґуля.
Ґудзо́ла, ли, ж. = Ґруля. Вх. Лем. 408.
Ґуцьо́к, цька́, м. То же, что и ґудзик 3: узелокъ на веревкѣ, нити. Сидів сивий дід і розмотував великий клубок і в'їзав ґуцки. Гн. II. 184.
Ґуш, (ша, м. ?) Шишка (на тѣлѣ); зобъ. Желех. Гуцул. (В. Дорошенко).
Ґушува́тий, а, е. Покрытый шишками (на тѣлѣ). Желех. Зобастый. Гуцул. (В. Дорошенко).
