Ґра́тя, тя, с. соб. Старые вещи, старый хламъ. Вх. Лем. 408.
Ґрацюва́ти, цю́ю, єш, гл. = Ґрасувати 1.
Ґреґо́рний, а, е = Моторний. Вх. Зн. 13.
Ґре́йцар, ра, м. Крейцеръ (монета). Старче божий, чим я тебе обдарю, коли я не маю, хиба два ґрейцари простих. Драг. 267.
Ґре́ци, нар. = Ґрече. Так собі ґреци розмовляли. Гн. I. 181.
Ґре́че, нар. Хорошо, какъ слѣдуетъ. Він став біля печі та й почав підпивати пивце грече. ЗОЮР. I. 204.
Ґре́чний, а, е. Учтивый, любезный, милый. Бувай же здоров, ґречний молодче, ґречний молодче, Іване-хлопче! Чуб. III. 283.
Ґре́чність, ности, ж. Учтивость, любезность.
Ґре́чно, нар. Учтиво, любезно; мило.
Ґринджо́ли, джо́л, ж. мн. 1) Маленькія сани. Пот. III. 99. Желех. 2) Простыя сани, дровни. Чуб. V. 1138.
Ґринджо́лята, лят, мн. Маленькія санки-дровни. Ном. № 10001. Впрягла в ґринджолята павичку. Котл. Ен. I. 7.
Ґрис, су, м. 1) Отруби. Пересіваєся житну муку через сито і осталий ґрис всипаєся до баривчини. Гн. I. 100. См. Висівки. 2) Молотый крупно овесъ съ ячменемъ, посыпанный солью; служить для выкормки скота. Нехай нас Бог милує, щоб ми своїм дітям давали ґрис — ми здужаєм і хлібом вигодувать. Канев. у.
Ґрівджа́ти, джа́ю, єш, гл. Шипѣть (о гусяхъ). Гуски ґрівджат, як хочут вкусити. Вх. Лем. 408.
Ґро́на, ни, ж. и ґро́но, на, с. = Гроно. Херс.
Ґрос, су, м. Стадо беременныхъ овецъ. О. 1862. V. Кух. 32, 37. У Манжуры: ґроси — беременныя овцы. Мнж. 182.
Ґрузло, ла, с. Комъ, куча. Ґрузли снігу. Вх. Уг. 235.
Ґрулина, ни, ж. = Ґрулянка. Вх. Уг. 235.
Ґрулисько, ка, с. Мѣсто, гдѣ растетъ или росъ картофель. Вх. Лем. 408.
Ґрульо́вина, ни, ж. = Ґрулянка. Вх. Уг. 235.
Ґру́ля, лі, ж. Картофель. Вх. Лем. 408.
Ґруляник, ка, м. = Бандурчаник. Вх. Лем. 408.
Ґруля́нка, ки, ж. Стебли и листья картофеля. Вх. Лем. 408.
Ґрундаль, ля, м. Грубый человѣкъ. Вх. Уг. 235.
Ґрундзьо́ваний, а, е = Ґрундзюватий. Не яке воно і ґрундзьоване, щоб шановний читець не розборсав його сам, прочитавши картку-дві в книжці. Ном. Од. видав. VI.
Ґрундзюва́ти, дзю́ю, єш, гл. Крѣпко увязывать, упаковывать.
Ґрундзюва́тий, а, е. 1) Узловатый. 2) Переносно: замысловатый.
Ґрунт и грунт, ту, м. 1) Надѣлъ, земля, участокъ земли; усадьба. Продав грунт вічними часами. Ном. № 14064. Ходім, де твій батьківський ґрунт. Рудч. Ск. II. 154. Грунта, великі маєтки збуває. АД. I. 95. Осіли на рангових або на магистратських та чернечих грунтах. К. ЧР. 198. 2) Почва. Там добрий ґрунт — усе як з води йде. 3) Основа, основаніе. Земля не може рушити з грунту свого. Чуб. I. 69. Слово — вітер, а письмо — грунт. Ном. № 10664. Ум. Ґру́нтик, гру́нтик.
Ґрунта́ля, лі, ж. Родъ жгута по верхнему краю четена (см. четен), сплетеннаго изъ растеній: или дерези, или Cornus sanguinea. О. 1862. V. Кух. 37.
Ґру́нтик, гру́нтик, ка, м. Ум. отъ ґрунт и грунт.
Ґрунті́вка, и грунті́вка, ж. Усадьба. Вона хоча й сирота, а грунтівка і хата своя і поля день п'ять. О. 1862. VIII. 7.
Ґрунтови́й, а́, е́. 1) Почвенный. 2) Землевладѣльческій.
Ґрунтови́ще и грунтови́ще, ща, с. = Ґрунтівка. Жили вони (брати) на однім батьківськім грунтовищу. Грин. I. 287.
Ґрунтовни́й, а́, е́. Основательный, прочный.
Ґрунтува́ти, ту́ю, єш, гл. Основывать. Желех. 2) Грунтовать (у художниковъ). Желех.
Ґрунь, ня, м. Хребетъ горы. Шух. I. 1.
Ґрявча́ти и ґрянча́ти, чу́, чи́ш, гл. Каркать; крякать. По цілих ночях ґрявчит тот пташок. Вх. Уг. 235. Качка грявчит. Вх. Уг. 235.
