Здоровий ґнотище: карасини багато вигоряє. Васильк. у.
Ґно́ття, тя, с. Отрепье.
Ґо́вда, ди, ж. Башка. Подольск. г.
Ґоґа́, ґи́, ж. = Ґалиця. Вх. Зн. 13.
Ґоґо́зи мн. Плоды растенія ґоґозник. Лв. 102.
Ґоґо́зник, ка, м. Раст. Vaccinium vitis idaea. Лв. 102.
Ґо́дло, ла, с. = Кодло.
Ґой, ґо́я, м. = Гой. О. 1861. XI. 39, 40.
Ґолдува́ти, дую, єш, гл. 1) = Голдувати. 2) Владѣть недвижимою собственностью. Він ґолдує сим гаєм. Борз. у. Сією греблею ґолдували черниці якісь, чи ніженські, чи Бог їх знає які. Драг. 223.
Ґо́лка, ки, ж. Пшеница, имѣющая колосья безъ остей. Каменец. у.
Ґо́ндзоль, ля, м. и ґондзо́ля, лі, ж. Побрякушка. Ото гіццає оце намисто, ще зуби повибиває тим ґондзолем. Уман. у. Ум. Ґондзо́лька, ґондзоля́чка. Ув. Ґондзоля́ка.
Ґондзоля́к, ка, м. Прыщъ, шишка. Вх. Зн. 13. Ой дівчино, дівчинонько, яка ти файненька: на личеньку ґондзоляки як ріпа дрібненька. Вх. Зн. 13.
Ґондзоля́ка, ки, м. Ув. отъ ґондзоль. Ще собі зуби повибиває ґондзолякою отим. Подольск. г.
Ґондзоля́чка, ки, ж. Ум. отъ ґондзоля.
Ґо́нот, ту, м. = Ґонт. Вх. Лем. 407.
Ґонт, ту, м. ґо́нта и го́нта, ти, ж. Тесъ, гонтъ. Він у нашому селі церкву новим ґонтом обшив. МВ. I. 65. Дімок стояв, гонтою вбитий. Св. Л. 215, 216.
Ґонта́ль, ля́, м. Желѣзный гвоздь, которымъ прибивается гонтъ. Хотин. у.
Ґонта́рь и гонта́рь, ря́, м. Кровельщикъ, покрывающій крыши гонтомъ.
Ґонти́на, ни, ж. Одна штука кровельнаго теса. Желех.
Ґо́нтовий и гонтовий, а, е. Сдѣланный изъ гонта. К. ЧР. 209. Ґонтовий дах округи церкви. К. Оп. 132.
Ґо́нтя, го́нтя, тя, с. = Ґонт. Голова скіпками вшита, борода гонтям побита. О. 1862. IV. 14.
Ґонтяни́ця, ці и ґонтя́рка, ки, ж. Ель, годная для теса, гонта. Вх. Лем. 407.
Ґорґо́ля, лі, ж. Сукъ. Вх. Лем. 408.
Ґорґоля́стий, а, е. Суковатый. Вх. Лем. 408.
Ґорсе́т, та, м. = Керсет. Канев. у.
Ґоспо́да, ди, ж. = Господа. Желех.
Ґоспода́рити, рю, риш, гл. = Господарити. Желех.
Ґоспо́дарів, рева, ве. Хозяйскій, принадлежащій хозяину. Ґосподарева мама дістала кожух. Гн. II. 12.
Ґоспода́рка, ки, ж., ґоспода́рний, а, е, ґоспода́рство, ва, с. = Господарка, господарний, господарство. Желех.
Ґоспода́рський, а, е = Господарський. Жид з гиндлю жиє. Він до ґосподарської роботи не здалий. ЕЗ. V. 200.
Ґоспо́дарь, ря, м. ґосподарюва́ти, рю́ю, єш, гл. = Господарь, господарювати. Желех.
Ґосподи́нин, на, не. Принадлежащій хозяйкѣ. Ґосподинина мама лізе на піч. Гн. II. 11.
Ґосподи́ня, ні, ж. = Господиня. Желех.
Ґо́тка, ки, ж. Самка глухаря, глухого тетерева. Вх. Пч. II. 15. Шух. I. 23. См. Готур, ґотур.
Ґо́тур, ра, м. = Готур, Tetrao urogallus. Вх. Пч. II. 15.
Ґо́хнути, ну, неш, гл. = Гавкнути. Звісно, краще, як собака є: ґохне, то' почуєш. (Залюбовск.).
Ґра́йцарь, ря, м. = Ґрейцар. Гн. II. 43. Виняв та й дав ґрайцарь. Гн. II. 42.
Ґрамузля́ти, ля́ю, єш, гл. Писать каракулями.
Ґрана́т, ту, м. = Граната. Желех.
Ґрана́товий, а, е = Гранатовий. Окунь перекинувся ґранатовим перснем у золотій оправі. Рудч. Ск. II. 113.
Ґра́са, си, ж. = Сапа. Острожск. у.
Ґрасува́ти, су́ю, єш 1) Расчищать дорожки. 2) Вытаптывать. „Ой березонько, чого ти не зелена?“ — Ой як я маю зеленою бути, коли підо мною татари стояли, копитами землю грасували. АД. I. 77.
Ґра́та, ти, ж. 1) Прутъ желѣзной рѣшетки, а во мн. ч.: ґра́ти — желѣзная рѣшетка. 2) Клѣтка (на ткани). Ум. Ґра́тка, ґра́тки.
Ґратча́стий, а, е. 1) Рѣшетчатый. 2) Клѣтчатый.
