Словарь української мови (1924)/сапа
| ◀ сап | Словарь української мови С сапа |
сапай ▶ |
|
Са́па́, пи́, ж. Кирка для выпалыванія сорныхъ травъ, для окучиванія растеній. Роспочинається полоття; народ висипає, як та хмара, як та орда, з сапами. Левиц. I. 24. Сапа має дерев'яне держівно = фіст, вправлене в зелізне ву́хо, що вистає з плоскої зелізної жме́ні. Шух. I. 164. Ум. Са́пка, са́почка.