Словарь української мови (1924)/вухо

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
В
вухо
Берлін: Українське слово, 1924

Ву́хо, ха, с. 1) Ухо. Те́пло, як у ву́сі. Очень тепло. Ном. № 10285. Ти́хо, як у ву́сі. Полная тишина. Роспусти́ти ву́ха. Развѣсить уши, слушать со вниманіемъ и довѣріемъ. См. Ухо. 2) Ушко сосуда. Шух. 264. 3) Часть кушки (см.). Шух. I. 169. 4) Ухо, проухъ въ различныхъ инструментахъ для продѣванія рукоятки (напр. въ сапі, въ большой пилѣ, топорѣ и пр.). Шух. I. 164. МУЕ. III. 30. Сим. 24. 5) Въ желѣзномъ лемехѣ плуга гнѣздо, въ которое вставляется чепі́га. Вас. 199. 6) Шипъ бревна или бруса (въ постройкѣ, снарядѣ), входящій въ углубленіе. Шух. I. 90, 255. 7) Шипъ вала, которымъ валъ опирается на подставку. Шух. I. 235. 8) Шипъ, пятка дверей или воротъ, входящая въ гнѣздо и вращающаяся въ немъ. Шух. I. 87, 93. Ум. Ву́шко, ву́шечко.