Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/чепіга

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ч
чепіга
Берлін: Українське слово, 1924

Чепі́га, ги, ж. 1) Въ плугѣ: деревянная рукоятка или двѣ. Вас. 199. Чуб. VII. 398. Шух. I. 165. На новосілля берись, а за чепігу держись. Ном. № 10121. 2) и мн. Созвѣз. Оріонъ (?) Ком. I. 49. Мнж. 148.