Ґзівка, ки, ж. Hippobosca equina. Вх. Уг. 235.
Ґзунс, су, м. = Глузд. Вона хоче роботу робить, та хазяйки з неї не буде, бо ґзунсу нема. Уман. у.
Ґивт, ту, м. = Ковток. Вх. Лем. 407.
Ґивта́ти, та́ю, єш, гл. = Ковтати. Вх. Лем. 407.
Ґивтну́ти, ну́, неш, гл. = Ковтнути. Вх. Лем. 407.
Ґи́ґнути, ну, не́ш, гл. 1) Швырнуть, бросить на землю. Угор. 2) Околѣть. Кравець у хвіст руки як умотав, як одпустив (вовкові) три аршини, так вовк там трохи й не ґиґнув. Рудч. Ск. I. 6.
Ґила́, ли́, ж. = Бурта 6. Я на тебе вже нагнав десять ґил. Рк. Левиц.
Ґилу́н, на́, м. Самецъ съ однимъ ядромъ. Мирг. у. Слов. Д. Эварн. См. Кишкун.
Ґилькоті́ти, чу́, ти́ш, гл. О гусяхъ: кричать. Ґилькотять гуси. Харьк. г.
Ґирґа́чка, ки, ж. = Ґерґавка. Гн. II. 166.
Ґирд, ду, м. Часть овечьяго стада. Черк. у.
Ґирла́нка, ки, ж. = Горлянка 1. Вх. Зн. 13.
Ґирли́ґа, ґи, ж. Длинная съ клюкой палка овечьяго пастуха. Вистоїть чабан сердега всю ніч, обпершись на ґирлиґу. О. 1862.
Ґирува́ти. См. Ґерувати.
Ґіцкатися, каюся, єшся, гл. = Лоскотатися. Вх. Уг. 235.
Ґіб, ба, м. Пт. сорокопутъ, Lanius. Вх. Лем. 407.
Ґівґач, ча и ґівґор, ра, м. Пт. Jynx torquilla. Вх. Лем. 407.
Ґіпс, су, м. Гипсъ. Шкіру натираєсі ґіпсом дрібненько меленим. МУЕ. I. 72.
Ґірґи, мн. Плечи. Вх. Лем. 407.
Ґірґо́жник, ка, м. Разнощикъ товаровъ. Вх. Лем. 407.
Ґлеґ, ґа, м. 1) = Гляґ. КС. 1889. VII. 44. Гол. I. Вступленіе. 700. 2) Весенняя игра, то же, что скляп; состоитъ въ томъ, что играющіе стараются бросаемыми палками сбить воткнутую въ землю палку. Чуб. III. 98.
Ґлеґа́ти, ґаю, єш, гл. = Ґляґати. Гол. I. Вступл. 700.
Ґле́джити, джу, джиш, гл. = Ґлеґати, ґляґати. Гн. II. 8. Гол. I. Вступл. 700.
Ґлей, ґле́ю, м. 1) Клей вишневый. Харьк. 2) = Глей. Набірають коло річки або з болота ґлею, привезуть до клуні, розмочать водою і потім утоптують (на току). МУЕ. I. 83. (Черниг.).
Ґлейт, ту, м. 1) = Полива. Вх. Лем. 407. 2) Глазированный горшокъ. Вх. Лем. 407.
Ґловень, вня, м. Доска, которою прикрывается заборъ или частоколъ поверхъ ушул.
Ґлу́зи, ґлузува́ти = Глузи, глузувати.
Ґльоґ, ґа, м. = Ґлеґ. Ном. № 12571.
Ґльо́ґати, ґаю, єш, гл. Глотать не жевавши.
Ґлюч, ча, м. Рыба: Cottus, бычекъ. См. Головач, бабець. Вх. Пч. II. 19.
Ґля, пред. Для. Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — ґля моєї жінки. Чуб. V. 614.
Ґляґ, ґа, м. ґля́ґа, ґи, ж. Часть желудка жвачнаго животнаго, употребляемая для створаживанія молока. (Херс. г.). Створожившееся молоко изъ желудка маленькаго теленка, кусочекъ котораго (молока) бросаютъ въ удой молока, чтобы оно скорѣе створожилось. (Гол. I. Вступленіе, 700). Употребл. также лишь во мн. ч.: ґля́ґи, ум. ґляґу́шки. Маркев. 158.
Ґля́ґанець, нця, м. ґля́ґанка, ки, ж. Створоженное молоко, сладкій творогъ. Аф. 361. Грин. III. 561.
Ґля́ґаний, а, е. — сир. Сладкій творогъ.
Ґля́ґа́ти, ґаю, єш, гл. Створаживать молоко. Гол. I. Вступл. 700.
Ґляґу́шки, шок, ж. мн. См. Ґляґа.
Ґля́мати, маю, єш, гл. Съ трудомъ ѣсть. Василь заклався з Гарасимом, шо ззість 15 булок.... Ззіз шось три, взяв четверту та так ґлямає, шо неначе вмірати збірається. Брацл. у.
Ґнип, па, м. Короткій сапожный ножъ. Ум. Ґни́пець. Павловскій, Грамматика, 38.
Ґніт, ґнота́, м. Фитиль, свѣтильня. Святі та божі: свічки поїли, на ґнота засіли. Уман. у. Та згоріла лояночка від ґнота до ґнота. Нп. Ні ґнота́ нема́. Нѣтъ ничего. Лохв. у. Ум. Ґно́тик. Ув. Ґноти́ще.
