Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ґерувати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ґ
ґерувати
Берлін: Українське слово, 1924

Ґерува́ти и ґирува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Править возомъ, лошадьми. Мнж. 181. 2) Направлять возъ, катя его задомъ впередъ, держась за оглобли. 3) Направляться. Ґируємо аж у саму столицю. Шевч. (О. 1861. X. 3). 4) Срывать, стаскивать. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з пліч ґирує. Греб. 376. 5) Запрашивать (о цѣнѣ). Що це він ґерує? Дорого ґерує за вола. Мнж. 181. См. Керувати.