глаза. Привели його до матері, а сами повертались, не дались у вічі матері. ЗОЮР. II. 52. 9) — на я́вку. Показаться. Це вещ така невидима (чорт), а то якось то він на явку дався. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Даве́ць, вця, м. Подающій, даватель. Від злого давця бери й капця. Ном. № 10640.
Дави́ло, ла, с. Прессъ, нажимъ. Аф. 372.
Дави́льця, ців, с. мн. Щипцы для орѣховъ.
Дави́на, ни, ж. = Давнина. Ум. Дави́ночка. Я собі ізгадаю давню давиночку. Гол. III. 385.
Дави́ти, влю́, виш, одн. в. давну́ти, давну́, давне́ш, гл. 1) Давить. 2) Сжимать, стискивать. Давить, як мороз бабу. Ном. № 4003. Ні не дави, туманочку, сховай тілько в полі. Шевч. 95. 3) Выжимать. Сир іззів, а на масло давить. Ном. № 12215. 4) Душить, давить. 5) Притѣснять, угнетать. Так судила Божа воля, щоб давила нас недоля. К. Досв. 112. 6) Раздавливать, давить. Да як же стерпіти, коли притьмом давлять кармазини людей по дорогах. К. ЧР. 193.
Дави́тися, влю́ся, вишся, гл. Давиться. Не дуже й жує, так цілком і ковтає, аж давиться. Кв. Трохи був на смерть не подавився. А Петро йому й каже: се тобі, старче, так Бог зробив за те, щоб другому не бажав давитись. Стор. I. 24.
Да́ві, нар. Сегодня утромъ. Вх. Зн. 14.
Давлю́чий, а, е. Трудно проглатываемый (о пищѣ). См. Давучий.
Давне́зний, а, е. Очень древній. Сим робом передано нам сю давнезну пам'ятку писаного слова зо всіма її ушкодинами, перекрутками. К. Іов.
Давнеколи́шній, я, є. Давно когда то бывшій, давно прошедшій. Давнеколишній та ясний присниться сон мені. Осн. 1862. V. 3.
Давнене́зний, а, е. Чрезвычайно старый; очень древній. То давненезний дід. Уманск. у.
Давни́м-давно́, нар. Очень давно.
Давнина́, ни́, ж. Старина, древность. Стали теревені гнуть, давнину згадувать; потрошки-потрошки і розбили свою тугу. Стор. II. 15. Да́вня давнина́.Давно прошедшее время. Давня то давнина, а наче вчора діялось. МВ. Що мені нагадала ця пісня? Яку давню давнину пригадала вона мені! І мою молодість, і мою покійницю, і мої літа давні. Левиц. У причтах-приказках уста мої отверзу, про давню давнину тобі я возглаголю. К. Псал.
Давни́ти, ню́, ни́ш, гл. Дѣлать давнимъ.
Давни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Дѣлаться давнимъ, старымъ.
Да́вній, я, є. 1) Давній. Се, може є давній бідний невольник із неволі утікає. Макс. (1849) 45. Вони не так старі, як давні. Ном. № 8645. В давній дуже жив він вік. Котл. 2) Древній, старинный. Дві церкви, — одна мурована висока, друга дерев'яна і давня сильно. МВ. I. 16. В давні времена, як ходив по землі Бог з Петром і Павлом. Чуб. I. 56. Да́вня річ, да́вня давнина́. Давно минувшее. Рудч. Ск. I. 59. 3) Прежній. Давні пригоди боронять від шкоди. Ном. № 1753. Шапка сива, виступка козацька настояща, ще давніх козаків. МВ.
Давні́сінько, нар. Очень давно. Та вже вона давнісінько моя. Кв. II. 187.
Да́вність, ности, ж. 1) Давность. Давність земська. Л. Ст. 2) = Давнина. Не задавить тому серця, чий рід з давности ведеться. К. Досв. 112.
Давні́ш, нар. 1) Сравнит. ст. отъ давно́. 2) Ранѣе. На біса щук пускаєш, пане-брате? (у ставок). Усіх лящів позводиш — їх щуки заїдять.... — „Даремна річ“, — сказав хазяїн, „жалкую, чом давніш не звів“. Гліб. 42.
Давні́шній, я, є. Давнишній. Тільки де-не-де димок над кручею піднімається, та по вітру, як давнішняя слава Синопа, розлітається. Морд. (Млр. л. сб. 92).
Да́вно, на, с. (Употребляется только въ косвенныхъ падежахъ). А тут бур'ян, піски, тали, і хоч би на сміх де могила о давнім давні говорила. Шевч. 378. І батьки наші казали, що зробив ти в давні давна. К. Псал. З да́вна, з да́внього да́вна, з да́вніх даве́н. Издавна, съ незапамятныхъ временъ. Був собі дід та баба, з давнього давна у гаї над ставом удвох собі на хуторі жили. Шевч. 98. Ви, тітко, кажете, що се Музичин грунт, з давніх давен. Адже ж у давнього Музики було багато степу. Левиц. Пов. 373. Це ще з давніх давен у нас повелося. Харьк. г.
Давно́, нар. Давно. Да вже ж моєї дівчиноньки давно не було. Чуб. III. 149.
Давномину́лий, а, е. Давнопрошедшій.
Давну́ти, ну́, неш, гл. См. Давити. Желех.
