Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/давучий

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
давучий
Берлін: Українське слово, 1924

Даву́чий, а, е. (Отъ давити). 1) Терпкій (о вкусѣ). 2) Удушливый. Давучий чад. Конст. у.