Далече́нько, нар. Ум. отъ далеко.
Далечиня́, ні́, ж. Даль. Не яка там далечиня. Сохну, чахну в далечині, всяк день уміраю. Гол. III. 367.
Далечі́нь, ні, ж. Большая даль. Куди землі за один день обійти таку далечінь, що має 900 милійонів верстов. Ком. I. 25.
Дале́шній, я, є. Прибывшій издалека. Чи ви далешні? Лохв. у. Слов. Д. Эварн.
Далиня́, ні́, ж. = Далечиня.
Дали́ти, лю́, ли́ш, гл. Отдалять.
Дали́тися, лю́ся, лишся, гл. Отдаляться.
Да́лі, да́лій, нар. Сравн. ст. отъ далеко. У дурня до Юр'я, у розумного далі. „Старче, село горить!“ — „А я за суму та далі посуну“. Ном. № 4992. 2) Потомъ, послѣ. Гомоніли люде на селі, а далі й розійшлися. МВ. I. 106. Ой, хвортуно, хвортунино, що ти учинила? Дала серцю спізнатися, далі розлучила. Мет. 63. 2) Вскорѣ. Далі прийде. Степан вже далі прибіжить за сокирою. Вже далі вечір.... Вже далі хліба не стане. Далі-далі. Скоро, въ скоромъ времени. Ви вже далі-далі онучат дружитимете, а в мене ще й діти мої сиріточки на в'язях висять. 4) Подальше. Ти, дівчино, ти, подобна, не здавайся на підмову, бувай добра; бо дворянин то поганий: як ізрадив дівчину, а сам далій. Млр. л. сб. 5) Да́лі-пода́лі. Спустя нѣкоторое время. Винен був гроші і не віддавав, а далі-подалі віддав. Харьк. у.
Далічко, нар. Далеко. Пасіка гей далічко від хати. Федьк.
Да́ль, лі, ж. = Далечиня. Кв. (Желех.).
Дальнина́, ни́, ж. = Далиня́. Як би допомогти оку людському прозирнути за далеку дальнину. Дещо.
Да́льній, я, є. Дальній, отдаленный. Та болить серце й головонька, бо чужа, дальня сторононька. Бал. 39. Дальні печери. Левиц. Пов. 348.
Дальнозро́кий, а, е. Дальнозоркій. Гайсинск. у.
Дальноо́кий, а, е. Дальнозоркій. Козелецк. у.
Дальш, да́льше, нар. 1) Сравнительная степень отъ дале́ко. Вони тікають від мене, а я мов помелом їх мету та все дальш, та все дальш у пекло пру та пру. Стор. МПр. 47. 2) = Далі 2. 3) Прочь. Да я й цілкового не хочу; цур тобі поганий, дальш! Кв.
Да́льший, а, е. 1) Сравн. ст. отъ далекий. 2) Слѣдующій. Мушу сьогодні і завтра, і дальшого дня ходити. Єв. Лук. XIII. 33.
Да́мка, ки, ж. Шашка. Павл. 33. Гуля́ти в да́мки. Играть въ шашки. В хлюста, в пари, в візка іграли і дамки по столу совали. Котл. Ен. Ум. Да́мочка.
Дамни́ця, ці, ж. Шашечница. Павл. 33.
Да́мочка, ки, ж. Ум. отъ дамка.
Дан, ну, м. Столбъ, стоянъ. Чуб. VII. 575.
Дани́на, ни, ж. Дань. Єв. Л. XX. 22. І нехай йому данину принесуть царі ферейські. К. Псал. 164.
Да́нка, ки, ж. То, что дано, даяніе. Обіцянка, а не данка — дурному радість. Ном. № 4515.
Данна́, но́ї, въ видѣ сущ. ж. Данная, письменный актъ на владѣніе недвижимымъ имуществомъ.
Дання́, ня́, с. 1) Отрава вообще, въ частности же яйца насѣкомыхъ, брошенныя въ водку, которую подносятъ тому, кого хотятъ отравить. Кіевск. г. Як мені було йти на весілля, коли Солов'їха отроїла б мене з своїх рук, дала б дання в чарці горілки, як би могла. Левиц. Пов. 342. 2) Заговорное питье. Дання гірше трутизни. Ном. Се вже так, з дання причина. Чуб.
Да́нок, нку, м. Даяніе, даръ, пожалованье. Ум. Да́ночок.
Данцівни́к, ка́, м. Танцоръ. Шух. I. 33.
Данцува́ти, цу́ю, єш, гл. Танцовать. Шух. I. 33.
Дань, ні, ж. Дань. Колись був у Київі якийсь князь, лицар, і був коло Київа змій, і кожного году посилали йому дань: давали або молодого парубка, або дівчину. ЗОЮР. II. 27. Дізнались турки, злі недовірки, підписалися до Почаїва що-году дань давати. Чуб. I. 161.
Дар, ру, м. 1) Даръ, даяніе. Ні дар, ні купля. Ном. № 7619. Що ж нам за дар везуть? Срібло та золото. Чуб. III. 39. Виймив дари та й роздав. Федьк. Пов. Ви знаєте добрі дари давати дітям вашим. Ев. Лук. XI. 13. Бо́жий дар. Св. Причастіе. До Божого дару з чортовими ногами. Ном. № 136. 2) Дарованіе, талантъ, даръ. Незвичайний дар розмови і оповідання. Левиц. Пов. 146. Квітка.... дав добру ознаку свого великого дару. К. Г. Кв. 18. Ум. Да́ронько. Мл. л. сб. 218.
Да́ра, ри, ж. = Дар. Що сьому паняті за дару дати? АД. I. 19.
