Дара́, ри́, ж. 1) Антидоръ. 2) Причастіе. Не говівши дару ковтнув. Ном. № 5752.
Дара́ба, би, ж. Плотъ изъ сплавного лѣсу. Шух. I. 181, 182. Пливе дараба, а керманич на беріг поглядає. Млак. 4.
Дара́бчик, ка, м. Кусочекъ. Загубив я дарабчик свічки. Гол. IV. 498. Дарабчик хліба. Вх. Зн. 14.
Да́рбенний, а, е. Дарственный. У нас земля дарбенна, ми живемо на дарбенній землі, що поміщик наділив. Павлогр. у. (Залюбовск.).
Даре́вний, а, е = Даремний. Тому і світ великий, кому хліб даревний. Ном. № 1418.
Даре́мне, даре́мно, нар. 1) Даромъ, безвозмездно. Умер той, що даремне давав. Ном., стр. 90. 2) Напрасно, тщетно. Даремне його дожидався, — не прийшов. 3) Безъ пользы, даромъ. Ой місяцю! світиш, та не грієш, тільки даремне в Бога хліб їси. ЗОЮР. I. 148.
Даре́мний, а, е. 1) Даровой, безвозмездный. Даремному коню в зуби не заглядають. Ном. 2) Напрасный, тщетный. Горбатого лічити — то, брате, даремна праця. То даремна річ, — духовній не так написано. Левиц. Пов. 82.
Даремні́сінько, нар. 1) Совершенно даромъ. 2) Совершенно напрасно. Даремнісінько ви, панночко, боялися. КС. 1883. II. 467.
Даре́мно См. Даремне.
Даре́мщина, ни, ж. = Дарівщина.
Дари́ти, рю́, риш, гл. = Дарувати 1 и 2.
Дари́ця, ці, ж. Подарокъ. Всім дівчатам запродував, а своїй Паулиці даром давав, даром, даром, дарицею. Чуб. III. 210.
Дарівни́к, ка́, м. Даритель. Такъ называется и дарящій новобрачнымъ на свадьбѣ. МУЕ. III. 168.
Дарівщи́на, ни, ж. Подаренное. Ми на дарівщині житимемо. Харьк. г.
Дарі́жний, а, е. Подаренный, даровой. Пан дав йому десятину землі навічне, подарував йому. Так він на тій даріжній землі розвів садок.... Той садок його, бо земля даріжна. Полт. г.
Дарі́ння, ня, с. Дареніе.
Да́рма́, нар. 1) Ни за что, напрасно, понапрасну. Тоді б не сердився да́рма. Ком. II. 2) Ничего не значитъ, пускай его, ну его, нужды нѣтъ, ничего. Дарма́ — ярма, аби б воли були. Ном. „Тату! лізе чорт у хату!“ — „Дарма, аби не москаль . Ном. № 809. Мо' то й не ваше, та дарма́, беріть уже. 3) Не хуже чѣмъ, не уступаетъ. Вітряк меле дарма́ водяного млина. НВолын. у. Таке солодке зілля, дарма патоки. НВолын. у. 4) Дарма́ що. Не смотря на то, что; не взирая на то, что; хотя. Одвітував Оврам і каже: Ой зважився б я сказати щось добродїєві моєму, дарма́, що пил і попіл. К. Св. П. Дарма, що голий, да в під'язках. Посл. Да́рма-га́рма. Ни съ того, ни съ сего. Причепився дарма-гарма, задивився, що я гарна. Нп.
Да́рмо, нар. = Даремне. Ном. № 6120. Зненавиділи мене дармо. Єв. І. XX. 25.
Дармови́й, а́, е́ = Даремний 1.
Дармови́с и дармові́с, су, м. 1) Безполезно висящая вещь. 2) Пелерина въ шинели. 3) Брелокъ, подвѣска, подвѣсное украшеніе. Шух. I. 127, 299. 4) Лишній участникъ въ дѣлѣ, человѣкъ, присутствующій безъ надобности. Чого тут виснеш, дармовісе? 5) Phallus impotentis. 6) мн. ч. Связь, перекладина между двумя кольями.
Дармої́д, да, м. Дармоѣдъ, тунеядецъ, паразитъ. Одчепися, дармоїде, бо до мене кращий їде. Нп. Тут дай Боже самому з сем'єю пропитатись, а він ще й дармоїдів набірає. Кв. Пов. II. 20.
Дармої́дка, ки, ж. Дармоѣдка, тунеядка.
Дармої́дний, а, е. Даромъ ѣдящій, тунеядный.
Дармої́дня, ні, ж. Дармоѣдство, тунеядство.
Дармої́дство, ва, с. 1) Дармоѣдство, тунеядство. Пахло ницостю та хижим дармоїдством. К. Дз. 40. 2) Соб. Тунеядцы. Усюди повно в його дармоїдства, лежачим хлібом набивають пузо. К. Псал. 82.
Дармої́жки, жок, ж. мн. Тунеядство. Піти́ на дармої́жки. Пойти на хлѣба къ кому.
Дармої́жкувати, кую, куєш, гл. Дармоѣдничать, тунеядствовать.
Дармої́жний, а, е = Дармоїдний.
Дармої́жник, ка, м. = Дармоїд.
Дармої́жниця, ці, ж. = Дармоїдка.
Дармо́й, мо́ю, м. Рѣшето съ большими отверстіями. Гайсин.
Дарморо́с, су, м. Раст.: лицій, Lycium barbarum. Анн., 202.
Дармува́ння, ня, с. Пребываніе безъ употребленія.
