Словарь української мови (1924)/даремний

by Борис Грінченко

◀ даремне

Словарь української мови Борис Грінченко Д даремний

даремнісінько ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Даре́мний, а, е. 1) Даровой, безвозмездный. Даремному коню в зуби не заглядають. Ном. 2) Напрасный, тщетный. Горбатого лічити — то, брате, даремна праця. То даремна річ, — духовній не так написано. Левиц. Пов. 82.