нять, а декотрі понурі сидять і голів не зводять. МВ. I. 39.
Декре́т, ту, м. Приговоръ, рѣшеніе. Ирод. Ирод теє чує, дає декрет і подписує: „нехай ся дитина згине“. Чуб. III. 374.
Де́куди, нар. Кой-куда, кой-гдѣ. Так усі декуди й розійшлись. Холера декуди викидається. Екат. г.
Де́лебі, нар. = Да́лебі.
Де́лі, нар. = Далі.
Делі́єнька, делі́йка, ки, ж. Ум. отъ делія.
Деліка́тний, а, е. Нѣжный. Делікатний як панський хорт. Ном. № 8506.
Деліка́тність, ности, ж. Нѣжность.
Деліка́тно, нар. Нѣжно.
Делі́я, лії, ж. Длинная медвѣжья или волчья шуба у галицкаго мѣщанина. Гол. Од. 17. Ум. Делі́єнька, делі́єчка. Гол. I. 339.
Деме́нний, а, е. Рулевой.
Де́мено, на, с. Руль. КС. 1883. I. 46. АД. I. 244. О. 1861. VIII. 99. Повійте, вітри низовії, да на демени мальовані. Ой сидить козак на демені, і він деменом повертає. Лукаш. 72. Отаман одіпхнув човна в море і повернув демено. Левиц.
Демену́ти, ну́, не́ш, гл. Толкнуть.
Де́мки, мок, ж. мн. Боковыя стѣнки дивана.
Демнати, наю, єш, гл. Приглашать къ угощенію. Брат та ватажки парубки гостеньків усе демнають. Федьк. Пов.
Демокра́т, та, м. Демократъ. Не вподобав демократ русин свого давнього панства. Г. Барв. 426.
Демокра́тній, я, є. Демократическій. Література ся сталась демократньою. К. ХП. 124.
Де́мон, на, м. Демонъ. К. ЧР. 93. Ведеть (Спаситель) від пекла демона. Чуб. III. 26.
Де́монський, а, е. Демонскій.
Де́нде, нар. = Де-не-де. Та там денде кислиць видно. Екатер. г.
Денде́ра, ри, ж. Раст. Datura stramonium. L. Дурманъ.
Де-не́будь, нар. Гдѣ-нибудь; куда-нибудь. На Подолі, на Діяніях парубки розводять огнище де небудь недалеко од церкви. Ном. № 362. Коли ж ми тії бусурманщини лякалися? коли ж таки ми од єї де-небудь ховалися? Макс. (1849). 29.
Де-не-де́, нар. Кой-гдѣ. Удосвіта встав я… темно ще на дворі, де-не-де по хатах ясне світло сяє. К. Досв. Тілько де-не-де димок над кучею золи піднімається та по вітру як давнішняя слава Синопа розлітається. Морд. (Млр. л. сб. 92).
Де́нежка, ки, ж. Деньга, ¼ коп. Хоч денежка в кармані та на сто рублів чвані. Ном. № 2534.
Де́нечко, ка, с. Ум. отъ дно.
Де́нний, а, е. Дневной. Нічна зозуля денну перекує. Ном. № 9088. Як освітить денним світом тії темні ходи, тоді тілько буде користь із Жовтої води. К. Досв. 202. І зачули вони (Адам та Ева) голос Господа Бога, що ходив по саду денною прохолодою. К. Св. П. I. кн. Мус. III. 8.
Де́нник, ка, м. Дневникъ.
Де́нниця, ці, ж. 1) Раст. Tormentilla erecta. Шух. I. 22. 2) мн. Родъ дѣтской болѣзни. КС. 1883. VII. 588.
Де́нно, нар. Днемъ. Били турка денно, нічно. Мет. 429.
Де́нце, ця, с. Донышко. Ум. отъ дно.
Денці́вка, ки, ж. = Сопілка. Вх. Зн. 14.
День, дня, м. 1) День. Бодай ти не знав, що сьогодня за день. Ном. Ввесь день весело прогуляли і п'яні спати полягали. Котл. Ен. I. 20. Дасть Бог день, дасть і пожиток. Ном. № 79. Вели́к-день. Свѣтлое Воскресенье. День від дня, день крізь день, день при дне́ві (дні). Изо дня въ день. Мнж. 178. День від дня робили на пана. Каменец. у. Сидить даремне день при дневі. Ном. № 10885. День при дні сварки. НВолын. у. День при дні, день при дні робимо. МВ. I. 98. Сими́ дня́ми, тими́ дня́ми. Въ эти дни, въ тѣ дни. Сталося тими днями. Єв. М. I. 9. День-годи́на, із день-годи́ни. Съ нѣкотораго времени? Як із день години счинилися великі войни на Україні. Мет. 385. День за день, день поза день. День за днемъ. День по за день, та й провелося аж до осени. Каменец. у. День у день, по всяк день. Ежедневно. До́ дня. До разсвѣта, предъ разсвѣтомъ. До дня приходив до мене, щоб їхати. Каменец. у. На день до́брий, на добри́день дава́ти. Желать добраго дня. На добридень, серденько. Мет. Боже помагай і день вам добрий. МВ. I. 111. Одного́ дня. Разъ; въ одинъ изъ дней. Одного теплого дня в неділю Санько та Яків сиділи собі на призьбі. Ком. II. 44. По всяк день. Постоянно, всегда. Свекру-
