Дзя́вкати, каю, єш, гл. одн. в. дзя́вкнути, ну, неш, гл. Тявкать, тявкнуть.
Дзявкоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Дзявкати. Сучечка біга коло хати та й дзявкотить. Чуб. II. 101.
Дзявку́н, на́, м. = Дзявкало.
Дзяволи́ти, лю́, ли́ш, гл. = Дзявкати. Чи чуєте, цуценя дзяволить? Г. Барв. 7. Ой не ходи коло хати та не дратуй цуценяти, бо цуценя дзяволить. Мил. 103.
Дзя́ма, ми, ж. Говяжій отваръ. Угор.
Ди, сокр. диви. А ди-но. Смотри-ка. А ди-но, який пес побіг. Каменец. у. См. Дивитися.
Диб! меж. отъ глаг. дибати. Говорится маленькимъ дѣтямъ, когда они становятся на ноги. Диб, диб, доню! Харьк. у. Также и о взрослыхъ. Я на місті була, я горілку пила: диб, диб на село, кив, морг на його. Ном.
Ди́ба, нар. Дыбомъ. Як скочить Лев — аж диба стала грива. Гліб. 21.
Ди́бання, ня, с. 1) Хожденіе на ходуляхъ. 2) Медленное и неловкое хожденіе (о людяхъ съ длинными ногами или о дѣтяхъ).
Ди́бати, баю, (блю), баєш, (блеш), гл. 1) Ходить на ходуляхъ. 2) Ходить медленно и неловко; ходить, вытягивая ноги (о людяхъ съ длинными ногами, о дѣтяхъ и пр.). Близько видати, далеко дибати. Ном. № 11423. Диба, мов муха по сметані. Ном. Диба, мов журавель. Ном. Та мала пташка, та невеличкая по билиночці дибле. Лавр. На дворі під тополями дибали два журавлі. Диба, мов не своїми ногами. Стор. II. 44.
Ди́би, бів, ж. мн. 1) Ходули. Левиц. Пов. 90. 2) Колодки, деревянныя бревна съ отверстіями внутри, куда вкладываются ноги арестантовъ. КС. 1885. X. 231. Забили їх у диби. Рудч. Ск. I. 210. Будем літо літувати в Станікові на риночку, в тяжких дибах, в зелізочку. Ум. Ди́бки, диби́ці, ди́бці. К. Досв. 107. Ой дубові дибки, залізні кайдани! по степах ви, по комишах наших розганяли. К. Досв. 107. Ой на ноги диби, на руки дибиці, — оце тобі, вражий сину, славні молодиці. Лавр. 61.
Дибитися, биться, безл. Становиться дыбомъ. Волосся почало дибитись.
Диби́ці, би́ць, ж. мн. Ум. отъ диби.
Ди́бка, ки, ж. 1) Ножка у стола. 2) Подставка подъ что-нибудь. 3) мн. Ум. отъ диби.
Дибка́, нар. На дыбы. Дибка став. Ном. № 3392.
I. Ди́бки, нар. = Дибка. Дали бабі рибки, стала баба дибки. Ном.
II. Ди́бки, ди́боньки, дибу́ні, дибу́ночки, дибу́сі, дибу́сеньки. О дѣтяхъ: ходить (= дибати). О. 1862. IX. 119. — ста́ти, ходи́ти. О дѣтяхъ: стать, ходить; о взрослыхъ: стать, ходить на цыпочкахъ. Івась або Василько прилізе, стає дибки коло матері, спинається їй на руку. Мир. ХРВ. 71. Инша скочить та почне вистрибувати дибки-дибки, щоб пані не почула. МВ. (О. 1862. III. 35).
Ди́бом, нар. Дыбомъ. Бувало покійний Охрім як стане росказувати, царство йому небесне, — дак волос дибом становиться. Рудч. Ск. I. 24. Пропадає, мов порошина з дула, тая козацькая слава, що по всьому світу дибом стала. Макс. (1849) 59. Сивиллу тут замордовало і очі на лоб позганяло, і дибом волос став сідий. Котл. Ен.
Ди́бо́шки. Въ выраженіи: На ди́бошках. На цыпочкахъ. Підходить на дибошках, щоб не чуть було. Екатер. у. См. II. Дибки.
Ди́бу, ди́бу, меж. Припѣвъ въ пѣснѣ. Ой пас вівці да на Бондарівці, положив бурдюх да на могильці. Дибу, дибу! Чуб. V. 1086.
Дибу́лі, нар. = I. Дибки. Дай бабі цибулі, стане баба дибулі. Лубен. у.
Дибу́ль, меж. выражающее, что человѣкъ медленно идетъ. Ох я з корчми дибуль, дибуль, бочулочку тимуль, тимуль. Чуб. V. 1088.
Дибуля́ти, ля́ю, єш, гл. Идти очень медленно. Ондечки старий дибуля. Черниг. г.
Дибу́ні, дибу́ночки, дибу́сеньки, дибу́сі. См. II. Дибки.
Ди́бці, ців, ж. мн. Ум. отъ диби.
Див, ва, м. ? Щоб на тебе див прийшов. Ном. № 3743. КС. 1890. X. 58.
Дива́н, ну, м. Диванъ, турецкій государственный совѣтъ. Іде султан, покинувши в дивані башів та визирів широкомовних. К. МБ. XII. 269.
Дива́ція, ції, ж. Удивленіе, диковина. Кіевск. г.
Ди́вдерев, ва, м. = Дивдерево. Лв. 98.
Ди́вде́рево, ва, с. Раст. Дурманъ, Datura stramonium. ЗЮЗО. I. 121.
Диве́нний, а, е. Очень удивительный. Желех.
Ди́вень, вця, м. Хлѣбъ въ видѣ толстаго кольца; его пекутъ на свадьбу для
