вительная вещь. То не дивота, що до чарки охота.
Дивува́ння, ня, с. Удивленіе. Онисько не показував дивування. Левиц. Пов. 233. Ум. Дивува́ннячко.
Дивува́ти, ву́ю, єш, гл. 1) Удивлять. 2) Удивляться. Ви йому не дивуйте: в його така повичка. НВолын. у. Нема чого дивувати, така була й її мати. Мет. 235. Ди́вом дивува́ти. См. Диво.
Дивува́тися, ву́юся, єшся, гл. Удивляться. Кв. II. 324. Довго, довго дивувались на її уроду. Шевч. 30. Хто великого не бачив, той і малому дивується. Ном. № 4908. Від дурня чую, то ся не дивую. Ном. № 6280. Багатий дивується, як убогий годується. Ном. № 1606. Дивува́тися з чо́го. Удивляться чему.
Дивце́, ця́, с. Ум. отъ диво.
Дик, ка, м. Дикій кабанъ. Чуб. Вх. Пч. II. 7.
Дика́рь, ря́, м. Родъ камня. Камінь-дикарь. Славяносерб. у.
Ди́кий, а, е. Дикій. На печерській горі росла тоді дика пуща. К. ЧР. 91. Обізветься хлопство дикими степами. К. Досв. 25. Дикий кабан. Рудч. Ск. I. 186. Д. бузина́. Раст. Бузина. Sambucus nigra. ЗЮЗО. I. 135. Д. ви́шня. Раст. Дикая вишня, Prunus Chamaecerasus. ЗЮЗО. I. 132. Д. го́луб. Пт. Горлица, Columbus turtur. Д. гру́ша. Раст. Лѣсная груша. Pyrus communis. Зайшли вони на такий пустирь, що бур'яни аж у чоловіка, і на тім пустирі стоїть дика груша, а на ній груші та такі терпкі. Рудч. Ск. II. 24. Д. коно́плі. Раст. Stachys recta. ЗЮЗО. I. 168. Д. льон. Раст. Linum perenne. ЗЮЗО. I. 129. Д. цибу́ля. Раст. Allium oleraceum. ЗЮЗО. I. 168. Д. чорну́шка. Раст. Nigella arvensis. ЗЮЗО. I. 129.
Ди́кість, кости, ж. Дикость.
Дикови́на, ни, ж. 1) Дикое мѣсто, необрабатываемое. На збої жито краще, ніж на диковині. НВолын. у. 2) Дико́вина = Дивови́жа. Яка диковина, що собака некована. Ном. № 5541.
Диковинний, а, е = Дивовижний. Сталось щось надзвичайне, диковинне, таке, чого ніколи не буває. Ном. стр. 288. № 7910.
Диктува́ти, ту́ю, єш, гл. Диктовать. Левиц. Пов. 226.
Дикту́ра, ри, ж. 1) Диктовка. Проказав в диктуру дещицю. Ном. Од видавця І. 2) Вата, положенная въ чернильницу, чтобы не разливались чернила. Чорнила просить. Навіть „диктурою“ не відмовишся. Щоб не розливалось чорнило, дітвора напиха бавовни в каламар і вже робить пером, що видушить, наче б і вмочив. Отсе й єсть „диктура“. Св. Л. 164.
Ди́кція, ції, ж. Дикція, чтеніе. Розмовляв Шевченко широко про свою поему „Ів. Гус“, почитуючи гарною дикцією своєю деякі місця. К. ХП. 21.
Диль, ля, м. Имѣетъ и множ. число (дилі́), но употребляется и какъ собират. Толстые брусья, изъ которыхъ складываютъ стѣны хаты, колодца и пр., пластины. НВолын. у. МУЕ. III. 31. КС. 1883. I. 216. Ой у полі криниченька дильом дильована. Чуб. V. 157.
Дилюва́ти, лю́ю, єш, гл. Строить изъ бревенъ. Ой у полі корчма дильом дильована. Нп.
Дим, му, м. Дымъ. Стид не дим, очей не виїсть. Ном. № 3206. Хто вітру служить, тому димом платять. Ном. № 7166. Намітка як дим тоненька. МВ. I. 122. По за лугами дими стовпами. Ой то не дими, то з коней пара. Чуб. III. 308. Ди́мом пішло́ (Ном. № 1904), — взяло́ся. Сгорѣло. Взялись димом гостроверхі шляхецькі будинки, виглядають із за печищ білії хатинки. К. Досв. 123. Ум. Димо́к, димо́чок. К. ЧР. 235. Чуб. V. 704. Вітер повіває, димок пошибає, а між тим димочком ластівка літає. Чуб. V. 1026.
Ди́ма, ми, ж. Родъ тонкой прозрачной полосатой ткани, канифасъ. Чуб. VI. 114, 403. Гол. Од. 21. Ум. Ди́мка.
Дима́н, ну́, м. 1) Раст. Betonica officinalis. ЗЮЗО. I. 114. 2) Названіе вола темно-коричневаго цвѣта. КС. 1898. VII. 41.
Дима́новий, а, е. ? Ньо, ньо, урагова! ньо, ньо, диманова! О. 1862. VI. Кост. 63.
Димаре́вий, дима́рний, а, е. Относящійся къ дымовой трубѣ.
Дима́рик, ка, дима́ричок, чка, м. Ум. отъ димарь.
Дима́рь, ря́, м. Печная труба. Грин. II. 158, 102. А Максим на пожарище та на попелище подивився.... Нема ради! Тілько вітер свище у димарі та в комені. Шевч. 590. Ум. Дима́рик, дима́ричок.
Ди́мати, маю, єш, гл. Дуть мѣхомъ. Як піджарити треба, то коваль кричить: димай! димай! НВолын. у. За циганом, за його сином тра рано встати, мішком димати. Гол. II. 688.
