Діля́нка, ки, ж. 1) Половина мички льну, пеньки. 2) Часть, участокъ. Ділянка в лісі.
Дім, до́му, м. Домъ. Згода дім будує, а незгода руйнує. Ном. № 3280. Бо́жий дім. Церков. 6. Чужі, брате, сестри з дому Божого йдуть. Макс. (1849). 10. До-до́му. Домой. Ум. Дімо́к, до́мик, домо́к, до́мичок, домо́чок. Мав собі домочок і садок. МВ. I. 17. Домичок в неї біленький. Чуб. V. 328.
Дімени́ця, ці, ж. Нарывъ подкрыльцовой впадины. Екатер. у. Слов. Д. Эвар. См. Диминиці.
Дімо́к, мка́, м. Ум. отъ дім.
Ді́нниця, ці, ж. Огорожа. I. 73, 76, 187.
Діпра́вди, нар. Въ самомъ дѣлѣ. Чи Калина любить діправди мого брата? Федьк. Пов.
Діптя́нка, ки, ж. Проститутка. Мандрьохи, хльорки і діптянки, що продають себе на час. Котл. Ен. III. 48.
Діра́, ри́, ж. Дыра. Забий діру — собака не полізе. Ном. № 5903.
Діра́вий, а, е. Дырявый. Дірава верета все поле закрила. Ном. стр. 300. № 371. Діравого горшка не наллєш. Ном. № 4756.
Діра́вити, влю, виш, гл. Дырявить.
Діравка, ки, ж. = Друшляк 1. Вх. Уг. 236.
Ді́рка, ки, ж. Дырка. Будь мудрий: налатай маленьку латку на велику дірку. Ном. № 9909. Ум. Ді́рочка. Мет. 298. Без мене і дірочки малої нікому затулить. Ном.
Діркува́тий, а, е. Имѣющій много дыръ, дырчатый, ноздреватый. НВолын. у. Дуже діркуватий хліб з сеї муки, — не знати, чого воно так. Каменец. у.
Ді́рочка, ки, ж. Ум. отъ дірка.
Дірча́віти, вію, єш, гл. Ноздреватѣть. Сніг мнякшає, лід дірчавіє.... весною дише. Мин. ХРВ. 292.
Діря́вий, а, е = Діравий. Пазуха була дірява. Грин. III. 655. Рудч. Ск. I. 153.
Діскува́тися, куюся, єшся, гл. Искать, хлопотать. Пропав віл, не дуже за ним і діскуються. Черкас. у.
Ді́сне, нар. = Дійсне. (Дѣйствительно, именно). Так воно дісне єсть, як вони тобі сказали. МВ. II. 12
Ді́сний, а, е = Дійсний.
Дістава́ти, таю́, є́ш, сов. в. діста́ти, та́ну, неш, гл. Доставать, достать, добывать, добыть. Найшла відьму і трути дістала. Шевч. 22. Не дістане він язика. Ном. № 6547. Ой перестань до мене ходити! — Ой не перестану, доки не дістану білих рук, чорних брів, дівочого стану. Каменец. у. 2) Получать, пріобрѣтать. Діста́ти жі́нку. Взять жену. Дістав собі добру жінку. Каменец. у. Діста́ти в лице́. Получить ударъ по лицу. Сьогоднє йому і не наводи таки нічо, бо можеш ще й в лице дістати. Федьк. Пов. Діста́ти ла́ски. Пріобрѣсть, найти расположеніе, милость. Сеї ласки я і в жида дістану. Ном. № 4768. Такої ласки дістану і в Параски. Ном. № 4770.
Дістава́тися, ю́ся, є́шся, сов. в. діста́тися, нуся, нешся, гл. 1) Доставаться, достаться. Закаблукам лиха дам, дістанеться й передам. Шевч. 2) — до. Добираться, добраться, доѣзжать, доѣхать. Через вороги тяжко до пекла дістатися. Ном. Як би його дістатися додому? Могил. у.
Діста́ти, ся. См. Діставати, ся.
Дітва́, ви́, ж. соб. = Дітвора. К. ПС. 48.
Дітва́к, ка́, м. Мальчуганъ. Мн. Дітваки́. Дѣтишки. Нема у нього дітваків. Лебед. у.
Дітва́ччя, чя, с. соб. Подростки, дѣтвора. Вх. Зн. 15.
Дітво́ра, ри, ж. соб. Дѣти, ребятишки. К. Досв. 158. Лихо з дітворою та ще з малою. Васильк. у. Дітвора сокоче, дітвора клекоче, а мати раденька дітворі маленькій. Хата. 19.
Ді́ти, те́й, с. мн. отъ дитя. Дѣти. Діти! діти! Добре з вами в літі, а зімувати — горювати. Ном. № 557. Прийми, мила, хоч малії діти! — Ой не хочу я дітей приймати, будеш, милий, і сам годувати. Мет. 266. З діте́й вихо́дити. Выходить изъ дѣтскаго возраста. Діла небагато в Насті: ще тоді вона з дітей виходила. МВ. II. 36. Ум. Ді́тки, ді́тоньки, ді́точки. Твої дітоньки плачуть, їстоньки хочуть. Ном. № 337. Дітки, ще короткий час я з вами. Єв. І. XIII. 33. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатися. МВ. II. 17.
Ді́ти, ся. См. Дівати, ся.
Ді́тки, то́к, с. Ум. отъ ді́ти.
Діткну́тись, ну́ся, нешся, гл. Дотронуться. Думаю собі: приступлю до неї, —
