яла та багато молока давала. (Замочування дійниці в Петрівку, в 1-й понеділок). Ном. № 254. Ум. Дійни́чка. Ном. № 334.
Дійня́ти, гл. См. Діймати.
Дійсне, нар. Дѣйствительно, именно.
Ді́йсний, а, е. Дѣйствительный.
Ді́йсність, ности, ж. Дѣйствительность.
Дійсно, нар. = Дійсне.
Дійти́, ся, гл. См. Доходити, ся.
Ді́йшлий, а, е. Зрѣлый, созрѣвшій. Ще ти дитя молоде, розумом не дійшле. Мет. 419.
I. Діл, до́лу, м. 1) Низъ, долина. Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила. Ном. Неси мене, сивий коню, горами, долами. Грин. III. 677. 2) Полъ земляной. Сим. 2. Як мертва на діл повалилась. Шевч. 72. До-до́лу. На полъ, на землю, до земли. Зсади хлопця до-долу. До-долу верби гне високі. Шевч. 26. Склонив головочку низько до-долочку. Чуб. Крикнув Швачка та на осаулу: із коней до-долу! ЗОЮР. Долина глибока, калина висока, аж до-долу віття гнеться. Мет. Ісус, нахилившись до-долу, писав пальцем. Єв. І. VIII. 6. Ум. Доло́к, до́лонько, до́лочко.
II. Діл, лу, м. Часть, доля. В діл Матвієві пішла пасіка. Черниг. у.
Ді́лання, ня, с. Дѣйствіе.
Ді́лати, лаю, єш, гл. 1) Дѣйствовать. 2) = Ді́яти. Бог знає, що ділає. Ном. № 33.
Ділени́на, ни, ж. Дѣлежъ. МУЕ. III. 169.
Ділени́ця, ці, ж. Часть, пай, доля. См. Дільниця. К. Св. П. I. кн. М. XIV. 24. Господь — пай мій, займанщина, ділениця моя чиста. К. Псал. 30.
Діле́тка, ки, ж. Мѣра хлѣба, четверикъ. Вона свої сороківці ділеткою міряє. Федьк.
Ді́лечко, ка, с. Ум. отъ діло.
Діли́на, ни, ж. Половица, доска въ полу или въ заборѣ.
Діли́ти, лю́, лиш, гл. 1) Дѣлить. Нам батьківщини не ділить. Ном. № 3313. 2) Сдавать карты. Ось я ділитиму, а ти здіймай. Лубенск. у.
Діли́тися, лю́ся, лишся, гл. Дѣлиться. Як пожали вони просо, то почали ділиться, да й не помирились. ЗОЮР. II. 31.
Ділі́й, лія́, м. Выборный отъ общества для совершенія раздѣла общественнаго сѣнокоса. На луках ділії ділять траву. Волч. у.
Ділі́ння, ня, с. Дѣленіе, раздѣленіе.
Ді́лний, а, е. Рабочій, занятый. Ділний час тепер. Тепер жнива, времня ділне. Лебед. у.
Ділни́к, ка́, м. Дѣлецъ. Ділника́ і діло боїться. Ном. № 10418.
Ділни́ця, ці, ж. Рабочая женщина.
Ді́ло, ла, с. 1) Дѣло, работа. Діла не робиш і од діла не 'дходиш. Ном. А в черницях добре жити, діла не робити. Лавр. 46. Ді́ла не скі́льки! Немного дѣла. 2) Поступокъ. Добре діло вчинила на мені. Єв. Мр. XIV. 6. Терпів єси рани за діла чоловіка. Чуб. III. 16. 3) = Справа. 4) Надобность, нужда. Є дільце, дядечку, до вас. Гліб. 77. До діла, у діло. Какъ слѣдуетъ; кстати; къ дѣлу. ХС. IV. 18. Хиба він постелеть як до діла? Де упав, там і заснув. Мнж. 8. Жупанина по коліна, пошита до діла. Мет. Так до діла, як свиня штани наділа. Ном. Отся річ до-діла. Кв. Я твоїй ненці не вгожу:.... Помажу комін — не біло, помию ложки — не в діло. ХС. III. 37. Ум. Ді́лечко, ді́льце. Чом не хочеш, паняночко, ділечка робити? Нп. Хто в мене по сінечках ходив? Хто в мене ділечко поробив. Мет. 232.
Діло́ва́ння, ня, с. Заборъ. К. ЧР. 424. Двір у його обгорожений ділованням. Новомоск. у. Ой ти дівчино, моє мальовання, подай мені ручку через діловання. Чуб. V. 1204.
Діль, лі, ж. Пучекъ нитокъ (для сѣтей). Стрижевск.
Дільба́, би́, ж. Дѣлежъ.
Ді́льний, а, е. Низменный.
Дільни́ця, ці, ж. 1) Надѣлъ. Наші дільниці отам над шляхом. Черниг. у. 2) Отдѣленная часть для работы въ полѣ. Черк. у. 3) Полевыя ворота за деревнею на выѣздѣ (Уманск. у.), a также канава вокругъ села для отдѣленія царини. Лохв. у. Слов. Д. Эварн. О. 1861. X. Св. 47. 4) Канава пограничная.
Ді́льце, ця, с. Ум. от діло.
Ді́льчий, а, е. Раздѣльный. Дільчий акт, реєстр.
Діля́, пред. = Для. Бога діля.
Діляни́ця, ці, ж. Дѣлежъ. Рк. Левиц.
