Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/діймати

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Д
діймати
Берлін: Українське слово, 1924

Дійма́ти, ма́ю, єш, сов. в. дійня́ти, (дойняти), дійму́, меш, гл. 1) Донимать. Його а ні пуга, ні кій не діймають. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3893. 2) Понимать. Торочиш йому, аж піт тобі котить, а він нічого не діймає. 3) Добирать, добрать, дополучать, дополучить. Сам купив кобилу за шістьдесят, а продав за сорок, — цілих двадцять рублів не дойняв. Кобел. у. См. Донімати. 4) Діймати ві́ри, пра́вди. Вѣрить, довѣрять. А козак добре дбає, на жінку не потурає, жінці віри не діймає. ЗОЮР. I. 216. Хиба ти йому доймаєш правди? Полт.