Словарь української мови (1924)/царина

by Борис Грінченко

◀ царик

Словарь української мови Борис Грінченко Ц царина

царинка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ца́рина, ни, ж. 1) Застава въ селѣ, ворота при входѣ въ село. 2) Пахатная земля, засѣянное поле. Харьк. Одесс. Угор. Огороженное поле. Вх. Лем. 479. Ум. Ца́ринка, цариночка. ЕЗ. V. 230.