Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/царинка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
Ц
царинка
Берлін: Українське слово, 1924

Ца́ринка, ки, ж. 1) Ум. отъ ца́рина. 2) Огороженное мѣсто при усадьбѣ, предназначенное для сѣнокоса. Шух. I. 21. 165.