Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/436

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

рачил дозволити, жеби всі народи зишлися радити. Гол. III. 257.

Діж, жа, м. Кадка, имѣющая нечетное число клепокъ. (Кадка съ четнымъ числомъ ихъ называется діжою). Славяносерб. у. Купуючи діжку лічуть тростки, кажучи на першу: „діж“, на другу: „діжа“, на третю знову: „діж“ і так усі переберуть. Як на останню прийдеться сказати: „діжа“, то купують, бо хліб добрий буде, а як „діж“, то не купують. Славяносерб. у.

Діжа́, жі́, ж. 1) Квашня, кадка, въ которой приготовляютъ тѣсто. Хоч і діжу з тістом оддай, то ще буде клясти, що важко нести. Ном. № 4831. Питай, чи діжу замісить. Мет. 238. Діжу́ виробля́ти. Валять хлѣбы. Мнж. 179. 2) Круглая ямка въ землѣ, вырываемая среди другихъ меньшихъ при дѣтской игрѣ въ місяць. Ив. 36. Ум. Ді́жка. А мій милий діжку місить, а він мене і тим тішить. Грин. III. 314.

Діжда́ти, ся. См. Дожидати, ся.

Діжечка, ки, ж. Ум. отъ ді́жка.

Діжи́стий, а, е. Похожій на діжу.

Ді́жка, ки, ж. 1) Ум. отъ діжа. 2) Кадка. Який батько, такий син — викрав з діжки сир. Ном. № 7137. Ум. Ді́жечка. К. ЧР. 273, Вас. 145. См. Діж, діжун.

Діжкови́й, а́, е́. Относящійся къ кадкѣ.

Діжкува́тий, а, е. Кадкообразный; толстый. То діжкуватий чоловік.

Ді́жма, ми, ж. Извѣстная доля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр.

Діжни́ця, ці, ж. Небольшая діжа́. О. 1862. V. Кух. 37.

Діжу́н, на́, м. = Діж. КС. 1884. IV. 698.

Діжчи́на, ни, ж. Плоховатая кадка, п. квашня. Дівчина як дівчина, а черево як діжчина. Посл.

Дізнавати, наю́, єш, сов. в. дізна́ти, на́ю, єш, гл. 1) Узнавать, разузнавать, провѣдывать. Коби моя матінка не дізнала: бо як моя матінка дізнає, то зараз мене за нелюба віддає. Чуб. V. 391. 2) Узнавать, извѣдывать, испытывать. Єв. Мр. V. 25. Дізнає злющий злої муки. К. Псал. 8. См. Дознавати.

Дізнава́тися, ю́ся, є́шся, сов. в. дізна́тися, на́юся, єшся, гл. Узнавать, узнать. Грин. II. 117. А як ся дізнали, — пану дали знати. Гол. I. 62. Дізнався я про землю. Ком. I. 18. См. Дознаватися.

Дізрі́ти. См. Дозирати. Вх. Лем. 410.

I. Дій! меж. Выражаетъ удивленіе и досаду. Дій його батькові! Хата. Дій його че́сти! Дій його ка́ту! Котл. Смотри пожалуйста! Экая диковина! Усе свої люде, а є між нами злодій! Дій його чести! на кого б то подумати? Кв. II. 281.

II. Дій, до́ю, м. Доеніе, удой. Чи буде ж у нас корова добра, як запрягять її? От німець держе корову для дою тіки, то й добра буде. Канев. у.

Ді́йво, ва, с. 1) Удой. Корова добра на дійво. Ромен. у. Полт. г. 2) Молоко, молочные продукты. Хата 182. Дитина з колиски випаде, — дивись! Дай їй дійва. Екатер. г. Ум. Ді́йвечко.

Ді́йка, ки, ж. 1) Сосокъ у коровы. 2) = Дійниця. Як надоїла повну дійку, взяла з неї молока і позамазувала корові дійки. ХС. VII. 452.

Ді́йливо, ва, с. = Дійво 2. Я коло дійлива ходила. Г. Барв. 259, 369.

Ді́йма, ми, ж. Предчуствіе, вѣсть, догадка? Венгер Руса не боявся, не мав тої дійми, бо він не чюв, шьо йде москаль вороними кіньми. Гол. II. 461.

Дійма́ти, ма́ю, єш, сов. в. дійня́ти, (дойняти), дійму́, меш, гл. 1) Донимать. Його а ні пуга, ні кій не діймають. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3893. 2) Понимать. Торочиш йому, аж піт тобі котить, а він нічого не діймає. 3) Добирать, добрать, дополучать, дополучить. Сам купив кобилу за шістьдесят, а продав за сорок, — цілих двадцять рублів не дойняв. Кобел. у. См. Донімати. 4) Діймати ві́ри, пра́вди. Вѣрить, довѣрять. А козак добре дбає, на жінку не потурає, жінці віри не діймає. ЗОЮР. I. 216. Хиба ти йому доймаєш правди? Полт.

Ді́йна, прил. Дойная. Купити.... дійну корову з телям. Кв. II. 163. І дійна корова у роскоші купається. Шевч. 103.

Дійна́рка, ки, ж. Загорода, гдѣ доятъ коровъ, овецъ, козъ. Вх. Зн. 15.

Дійни́к, ку́, м. 1) = Дойняк. Шух. I. 109, 212. 2) = Дійниця. Вх. Лем. 410.

Дійни́ця, ці, ж. Подойникъ. Грин. I. 146. Щоб дійниця не текла, а хазяйка весела була; щоб хазяйка не засипала, до корови рано вставала; щоб корова сто-