Добавля́ти, ля́ю, єш, сов. в. доба́вити, влю, виш, гл. Добавлять, добавить, прибавлять, прибавить.
Добажа́тися, жа́юся, єшся, гл. Желать до тѣхъ поръ, пока....
Добазарува́ти, ру́ю, єш, гл. Окончить торговать на базарѣ.
Добазарува́тися, ру́юся, єшся, гл. Доторговаться на базарѣ до чего.
Добала́кати, каю, єш, гл. Договорить. Чи ти вже своє добалакав? Харьк. у.
Добала́катися, каюся, єшся, гл. Договориться до чего. Бач, до чого добалакавсь! ізлякав справді бідну дитину. К. ЧР. 129.
Добасува́тися, су́юся, єшся, гл. Добѣситься, доиграться.
Добача́ти, ча́ю, єш, сов. в. доба́чити, чу, чиш, гл. Видѣть, увидѣть, замѣчать, замѣтить, примѣчать, примѣтить. Старі очі не так добачають, як бачили давно колись. Млр. л. сб. 77. А Катря стоїть коло стіни.... бачу — зомліває. Добачає те й мати. МВ. II. 148. Не добача́ти. Дурно видѣть; не замѣчать. І ноги не держуть, і не дочуваю, і не добачаю. Стор. I. 135. А зо мною зустрінуться, мов не добачають. Шевч. Ти, як дитина, свого лиха не тямиш, не добачаєш. МВ. II. 81.
Добенькетува́ти, ту́ю, єш, гл. Допировать.
Добенькетува́тися, ту́юся, єшся, гл. Допироваться.
Доберега́ти, га́ю, єш, сов. в. доберегти́, режу́, же́ш, гл. Приберегать, приберечь; досматривать, досмотрѣть. Тепер уже доберегайте одно 'дного. Г. Барв. 515.
Добива́ння, ня, с. Добиваніе.
Добива́ти, ва́ю, єш, сов. в. доби́ти, б'ю́, б'є́ш, гл. 1) Добивать, добить. Не добити нам сього вола й обухом. К. ЧР. 278. 2) Домолачивать, домолотить хлѣбъ. 3) — ві́ку. Доживать, дожить. Так то я й добиваю свого молодого підкошеного віку. Г. Барв. 60.
Добива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. доби́тися, б'ю́ся, б'є́шся, гл. 1) Добиваться, добиться; достигать, достичь чего либо. Багато й Юрусь погубив земляків, добиваючись того права, щоб над обома берегами гетьманувати. К. ЧР. 396. Як з биком не биться, а все молока не добиться. Ном. № 2664. 2) Добираться, добраться; доходить, дойти; достигать, достичь чего. До преосвященного добийтесь, то буде і в вас благочестиє. ЗОЮР. I. 262. Добився він до раю. Чуб. I. 218. Не загине наша слава, доб'ємося до Варшави. К. Досв. 130. Міст тріщить, лист осипається: змій додому добивається. Мнж. 16. І аж в середу у Хрестці к вечеру добились. Мкр. Н. 39.
Доби́ти, ся. См. Добивати, ся.
Доби́ток, тку, м. Грабежъ, добываніе. А гайдамаки приїхали з добитків, аж нема того чоловіка; дуже вони здивувались. Рудч. Ск. II. 148.
До́бих, ху, м. Встрѣчается въ слѣдующемъ выраженіи: Він вернувся не з доби́хом. Онъ возвратился не добившись своего, безъ добычи. Зміев. у.
До́бич, чі, ж. 1) Добыча. Рудч. Ск. I. 145. Мкр. Г. 14. Ми з тобою, Лебеденьку, пили та гуляли, ми з тобою, Лебеденьку, одну добич мали. Чуб. V. 962. 2) Скотъ. Желех. Ум. Доби́ченька. Макс. (1849) 30.
Доби́чник, ка, м. Разбойникъ. А з байраку сорок і чотирі добичників виїздило. Чуб. V. 1052.
Доби́ччаний, а, е. Скотный, скотскій. МУЕ. III. 45. Як воробець нап'єся в Воведенію в добиччанім сліду води, то ся напасе худоба до Їр'я трави. МУЕ. III. 51.
Добіга́ти, га́ю, єш, сов. в. добігти, біжу́, жи́ш, гл. Добѣгать, добѣжать. Швидкий сам добіжить, а смирного Бог донесе. Ном. № 1968. 2) Добігти чого́. Пріобрѣсти что, добыть что, о болѣзни: захватить. Мабуть чи не сухоти добігла й кров'ю стала хрякати. Г. Барв. 454.
Добі́гатися, гаюся, єшся, гл. Добѣгаться. Добі́гатися чого́. Достичь чего. Борз. у.
Добі́гти. См. Добігати.
Добі́гтися, біжу́ся, жи́шся, гл. Добѣжать. Хто біжить, той і добіжиться. Ном. № 7090.
Добі́ддя, дя, с. Дообѣденное время.
Добі́дній, я, є. Дообѣденный.
Добіли́ти, ся. См. Добіляти, ся.
Добіля́ти, ля́ю, єш, сов. в. добіли́ти, лю́, лиш, гл. Добѣливать, добѣлить.
Добіля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. добіли́тися, лю́ся, лишся, гл. Добѣливаться, добѣлиться. Добіляються полотна розстелені по землі. МВ. II. 134.
Добі́р, бо́ру, м. Отборъ; подборъ.
Добіра́ння, ня, с. Подбираніе, выби-
