ха: він не з добра, не з роскошів, а з великого лиха. Нп. В добрі ся не чує. З те́бе добра́ не бу́де. Изъ тебя ничего хорошаго, порядочнаго не выйдетъ. Ой казали мені люде, що добра з тебе не буде. Ном. № 2907.
Добро́бут, ту, м. Благосостояніе. К. ХП. 7. Буде на сторожі добробуту народнього стояти. К. Бай. 64.
Доброві́льний, а, е. Доброжелательный. Да чи він (батько женихів) добрий, да чи добровільний, да чи такий, як мій рідний. Мет. 147.
Доброві́льно, нар. Доброжелательно.
Доброгла́сний, а, е. Благозвучный. Страдання мученика Степана прославляємо, у тимпані доброгласнім піснь йому воспіваємо. Чуб. III. 180.
Доброгра́й, ра́я, м. Хорошій музыкантъ.
Доброгра́йка, ки, ж. Хорошая музыкантша.
Добродба́й, ба́я, добродба́ч, ча́, м. Стяжатель имущества.
Добро́дієчко, ка, м. Ум. отъ добродій.
Добро́дієчка, ки, ж. Ум. отъ добродійка.
Добро́дій, дія, м. 1) Благодѣтель. Писало і нікому, ані своєму добродієві, не показувало. Хата. 63. Т. Шевченко — наш перший добродій народній. К. (О. 1861. VI. 32). 2) Сударь (титулъ). Правда, правда, добродію мій любий. К. ЧР. 6. Кланяюсь, прошу: не оставте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. МВ. II. 113. 3) Господинъ (извѣстное лицо). Добродій N написав нову повість. 4) Шано́вний добро́дію! Високопова́жний добро́дію! Милостивый государь! Правда, 1867, № 10. Лист. П. Куліша. Ум. Добро́дієчко. А де ж він, добродієчку? Кв.
Добро́дійка, ки, ж. 1) Благодѣтельница. 2) Сударыня. „Так ти на тім світі була?“ — Була, моя добродійко. — „Що ж ти там бачила?“ — Усе бачила, добродійко, що діється з грішними душами. ЗОЮР. I. 304. 3) Госпожа. Добродійка N сіми днями виїхала звідси. 4) Шано́вна добро́дійко! Високопова́жна добро́дійко. Милостивая государыня! Ум. Добро́дієчка.
Доброді́йний, а, е. Благодѣтельный.
Добро́дійство, ва, с. 1) Благодѣяніе. Ой виходьте в поле, вельможне жовнірство! Буде вам велика дяка за все добродійство. К. Досв. 26. 2) Соб. Господа! Милостивые Государи! Я повинен сказать, любе добродійство земляки, що се остання річ моя. К. Ва́ше добро́дійство. Ваша милость. Як би то, ваше добродійство, ви нам своїми руками милостиню подали. ЗОЮР. II. 76.
Доброді́яти, ді́ю, єш, гл. Благодѣтельствовать.
Добро́кваска, ки, ж. Сортъ кислосладкихъ яблокъ. Вх. Зн. 15.
Добромо́вний, а, е. Краснорѣчивый.
Добросе́рдий, а, е. Благодушный, добросердечный. І ви ще, одолівши нас, як добрі нас милуєте. О, ви добросерді. Сніп. 87.
Добросе́рдо, нар. Благодушно, добросердечно.
Добросло́вне, нар. Миролюбиво. Ми ділимося з сестрою без суда добрословне. Подольск. г.
Добростли́вий, а, е = Добротливий. Пане милостивий, пане добростливий, пожертвуйте! Черк. у.
Добро́та, ти, ж. Все хорошее, хорошія свойства, доброкачественность. Доброта погибла, а чорзна що осталось. Мил. 13. Освіти мене, рабу Божу, перед усім миром добротою, красотою, любощами і милощами. Чуб. I. 93. Въ слѣд. свад. пѣснѣ доброта — добрая нравственность новобрачной, сохранившей до замужества дѣвство. Будем гулять і в середу, а за твою, Парасютко, доброту розійдемося в суботу. Мил. 164.
Добротво́рець, рця, м. Благодѣтель.
Добротли́вий, а, е. Добродушный, благодушный.
Добротли́вість, вости, ж. Добродушіе, благодушіе.
Добротли́во, нар. Добродушно, благодушно.
Добро́тний, а, е. Прочный, плотный, надежный. Чоботи шкапові добротні. Добротна кожушина. Черном.
Добро́тність, ности, ж. Хорошее качество, прочность, плотность, надежность. Черном. и Прилуц. у.
Добро́тно, нар. Прочно, плотно, надежно.
Доброхі́тний, а, е. Добровольный.
Доброхі́ть, нар. Добровольно. Не підеш доброхіть — силою поведемо. МВ. I. 73. А він то (Сомко) не таківський, щоб оддав доброхіть булаву. К. ЧР. 329.
Доброчи́нець, нця, м. = Добродій 1. Пів світа сходи, — другого такого доброчинця не надибаєш. Кост. 7. 80.
