Сторінка:Грінченко. Словарь української мови (1924). Том 1.djvu/455

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

цього кожуха він мені додає п'ять карбованців. Сей мені хміль не буде заважати, а буде моєму серцю смілости додавати. Макс. (1849) 85. Додава́ти ра́ди. Совѣтоваться. Стали ради додавати, відкіль Варни доставати. Гол. I. 3. — ре́шту. Доконать. Піп йому додав решту: аж у Сібір завдано. Лебедин. у. — рук. Употребить усиліе, приложить стараніе. Додай рук, то вимиєш до-діла. Полт. у. — слова́ми. Донимать рѣчами. Нажене Немерівну, то й не б'є, та все її словечками додає: чи ти в мене служаночки не маєш? Чуб. V. 894.

Додава́тися, даю́ся, єшся, сов. в. дода́тися, да́мся, даси́ся, гл. Прибавиться, приложиться. Лучче шукайте царства Божого, а се все додасться вам. Єв. Лк. XII. 30.

Додави́тися, влю́ся, вишся, гл. Давя, дойти до кого, чего. Въ сказкѣ. Кіт давай зараз миші давити, давай давити, та додавивсь до самого їхнього (мишачого) царя. Мнж. 56.

Додатко́вий, а, е. Прибавочный.

Дода́ток, тку, м. Прибавленіе, добавленіе, прибавка. Нум міняться на коні! Кілько додатку хочете? Каменец. у. В дода́ток. Въ додачу; къ тому же, при томъ. Удався він високий, здоровий та ще в додаток був великий характерник. Стор. I. 97. Ум. Дода́точок. І курочку дарую, а півничка в додаточку — люби мене, мій батечку. Млр. л. сб. 345.

Додба́ти, ба́ю, єш, гл. Дополнить. Ніхто його не додбає, а ні розруйнує. Шевч.

Доде́ржати, ся. См. Додержувати, ся.

Доде́ржування, ня, с. Соблюденіе.

Доде́ржувати, жую, єш, сов. в. доде́ржати, жу, жиш, гл. 1) Додерживать, додержать, придерживать, придержать. Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене додержала з вечора до світа. Мет. 45. 2) Соблюдать, соблюсти. Фарісеї і всі жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших. Єв. Мр. VII. 3. 3) Придерживаться, придержаться. Додержуй корчми! (Иронія). Ном. № 11666. 4) Доде́ржати сло́ва. Сдержать слово. Додержав таки Кирило Тур свого слова, що все хваливсь тою чорною горою. К. ЧР. 417. Постіль буде шовкова, додержить ляшок слова. Мет. 9. 5) Доде́ржувати ві́рности. Оставаться вѣрнымъ. Додержав їй вірности 24 роки. К. МХ. 5. 6) Доде́ржувати ва́рти. Сторожить, быть на часахъ, держать сторожу. Бенькетує шляхта, іграючи в карти, а козаки лейстровики додержують варти. К. Досв. 10.

Доде́ржуватися, жуюся, єшся, сов. в. доде́ржатися, жуся, жишся, гл. 1) Сохраняться, сохраниться. Додержалося до нашого часу воно. 2) Соблюдаться, соблюстися.

Додзвони́тися, ню́ся, нишся, гл. Дозвониться.

Додзьо́бати. См. Додзьобувати.

Додзьо́бувати, бую, єш, сов. в. додзьо́бати, баю, єш, гл. Доклевывать, доклевать. Грушку додзьобав. К. Дз. 140.

Доди́бати. См. Додибувати.

Доди́батися, баюся, єшся, гл. Ходить (о старикѣ), пока случится бѣда.

Доди́бувати, бую, єш, сов. в. доди́бати, баю, єш, гл. Доходить, дойти съ трудомъ. А я ледве додибала до вашої хати. Шевч. 112.

Додивля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. додиви́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Присматриваться, присмотрѣться. А дячки додивляються, читать книги помиляються. Чуб. V. 1166. 2) Досматриваться, досмотрѣться, замѣчать, замѣтить. Ольга додивилась, що на тому молодому лиці не видко було й сліду сміху. Левиц. Пов. 137.

Доді́вчити, чу, чиш, гл. Сохранить дѣвственность, пробыть дѣвушкой до самаго выхода замужъ. Вх. Лем. 410.

Доді́льна соро́чка. Рубаха цѣльная изъ односортнаго полотна безъ пі́дточки. Чуб. VII. 426.

Додля́тися, для́юся, єшся, гл. Домедлить, домѣшкаться. Додлялись таки, поки дощ пішов. Черниг. у.

Додму́хатися, хаюся, єшся, гл. Дуть до чего нибудь, до какого нибудь случая.

Додмухну́ти, хну́, не́ш, гл. Додуть до чего-либо.

Додо́лу. Єв. І. VIII. 6. См. Діл. Ум. Додо́лку, додо́лоньку, додо́лочку. Чуб. V. 364.

Додо́мку, додо́моньку, додо́мочку, нар. Ум. отъ додому.

Додо́му, нар. Домой. Іде додому мій миленький. Мет. Прихожу я додому, — нема мого пана. Чуб. V. 1. Уже сонце на лану, я додому полену. Чуб. III. 248. Ум. Додо́мку, додо́моньку, додо́мочку.