Вернись, сину, додомоньку, змию тобі головоньку! Бал. 30. Кличе мати сина з коршми додомочку. Чуб. V. 33. Вони напасуться, водиці нап'ються і додомку притрясуться. Мил. 41.
Додрібуши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. Дѣлать быстро слѣдующія одно за другимъ движенія до какого либо времени, случая. Взяв москаль ціпа і почав швидко-швидко ним дрібушити.... Добрібушився москаль, що батьків бич та зачепив москалевого. Грин. II. 207.
Додру́жбити, блю, биш, гл. Пробыть дру́жбою (см. Дру́жба во 2-мъ знач.) до какого либо случая. І ти дружбо, і я дружбо, оба сьмо сі дружби, ой вже ми ся додружбили вояцької служби. Гол. II. 803.
Додума́ти, ся. См. Додумувати, ся.
Доду́мувати, мую, єш, сов. в. доду́мати, маю, єш, гл. 1) Окончить думать. Ще й не додумала Христя своїх думок. Мир. Пов. I. 158б. 2) Придумывать, придумать. Пішов.... додумать, як би то скувать кайдани на римлян. Шевч. 642.
Доду́муватися, муюся, єшся, сов. в. доду́матися, маюся, єшся, гл. Додумываться, додуматься. Думаю, не додумаюсь. Г. Барв. 390.
Дожартува́тися, ту́юся, єшся, гл. Дошутиться. От ви й дожартувалися з своєю унією. Хата. 154.
Дожа́ти, ся. См. Дожина́ти, ся.
Дожда́ти, жду́, де́ш, гл. = Діждати. Ой як дождеш до осени, буду я твоя. Чуб.
Дожда́тися, жду́ся, дешся, гл. = Діждатися. Ждав, ждав змій, та й не дождався. Рудч. Ск.
Доже́вріти, рію, єш, гл. Дотлѣть, догорѣть безъ пламени.
Дожива́ти, ва́ю, єш, сов. в. дожи́ти, живу́, ве́ш, гл. 1) Доживать, дожить. Бог його зна, як мені й віку доживати. ЗОЮР. I. 9. 2) Доживать, дожить до чего, дождаться. Може доживу я, що на Україні людську воленьку побачу. К. Досв. 168.
Дожива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. дожи́тися, живу́ся, ве́шся, гл. Доживаться, дожиться. Бачимо, бачимо, вразький сину, — дармо, що ти гетьман, — до чого ми в тебе дожилися. К. ЧР. 375.
Дожида́ння, ня, с. Ожиданіе. Вранці у їх весіллячко, кінець дожиданню. Млр. л. сб. 145. Помертвіють люде від страху та дожидання. Єв. Л. XXI. 26.
Дожида́ти, да́ю, єш, сов. в. ді(о)жда́ти, жду́, деш, гл. Дожидать, дождаться, ожидать, поджидать. Добре роби, доброго й кінця дожидай. Ном. № 7178. Ой я тебе, козаченьку, що-дня дожидаю. Мет. 7. Щоб ти не діждав сонечка праведного побачити! Ном. № 3770. Не діждуть вони сього, невірні душі! К. ЧР.
Дожида́тися, да́юся, єшся, сов. в. ді(о)жда́тися, жду́ся, де́шся, гл. Дожидаться, дождаться, ожидать. Дожидайся ж мене, серденятко моє, гей, та до себе в гості. Мет. 23. Ой діждуся я вечорини, та й піду я до дівчини. Лавр. 144. Коли б Марка діждатися! Шевч. 112.
Дожи́н, ну, м. Конецъ жатвы.
Дожина́ння, ня, с. Дожинаніе.
Дожина́ти, на́ю, єш, сов. в. дожа́ти, дожну́, не́ш, гл. Дожинать, дожать. Та щоб дожать до ланового, ще копу дожинать пішла. Шевч.
Дожина́тися, на́юся, єшся, сов. в. дожа́тися, жну́ся, не́шся, гл. Дожинать, дожать до извѣстнаго предѣла. Пішла в поле жать. Дожалася до долини, — сіла спочивать. Грин. III. 314.
Дожирува́тися, ру́юся, єшся, гл. Дошалиться. Дожирувалися, що й миску з столу звалили. Харьк. г.
Дожи́ти. См. Доживати.
Дожи́тися. См. Доживатися.
Дозбіра́ти, ра́ю, єш, гл. Окончить собирать. Підожди, ось дозбіраю остатні яблука, то й підемо.
Дозві́дуватися, дуюся, єшся, сов. в. дозві́датися, даюся, єшся, гл. Навѣдываться, навѣдаться, посѣщать, посѣтить. Сивий орле, сивий орле, ти всюди літаєш, ачей ти ся до милого мого дозвідаєш. Гол. III. 391.
Дозвіл, волу, м. Позволеніе, разрѣшеніе. То прошу ж у вас дозволу бувати в гостях у ваших рідних. Левиц. Пов. 329.
Дозві́лля, ля, с. 1) Досугъ, свободное время. Троянці покотом лежали і на дозвіллі добре спали. Котл. Ен. Так на дозвіллі добре виспавсь. Черк. у. 2) Приволье. У лісі на дозвіллі, то добре волам пастись. Черк. у.
Дозві́льний, а, е. Привольный.
Дозво́лити. См. Дозволя́ти.
Дозволі́ння, ня, с. = Дозвіл. Левиц. I. 310. За господським дозволінням, за риб'я-
