лежати. Чуб. III. 154. 2) Родъ скамьи въ водѣ возлѣ берега, на которой женщины моютъ бѣлье и пр. Ой на річці та на дощечці, там дівчина та полощеться. Мет. 118. 3) Лопасть руля у плота. См. Керма. Шух. I. 181. 4) Су́дна до́шка? Пам'ятатиме до нових віників і до судної дошки, покуль аж пороху на очі насиплють. Ном. № 3645. Ум. До́щечка. Ном. № 5227.
Дошкандиба́ти, ба́ю, єш, гл. Дойти, хромая.
Дошкандиба́тися, ба́юся, єшся, гл. Доходить, хромая, до извѣстнаго времени, до какого либо случая.
Дошква́рити. См. Дошкварювати.
Дошква́рювати, рюю, єш, сов. в. дошква́рити, рю, риш, гл. Дожаривать, дожарить (о жирѣ).
Дошкребти́, бу́, бе́ш, гл. и пр. = Доскребти и пр.
Дошку́лити. См. Дошкуляти.
Дошку́льки́й, а́, е́ = Дошкульний. Нагачєка-доротяночка не вельми дошкулька: де ударить та по тілі, — розсядеться шкурка. Рк. Макс.
Дошку́льни́й, а́, е́. Донимающій, дающій себя чувствовать. Дошкульний вітер. Черк. у.
Дошку́льно, нар. Больно. Так, братця, б'є дошкульно, що коли б були не держали, то сам був би не видержав. Ном. № 2346 на стр. 284.
Дошкуля́ти, ля́ю, єш, сов. в. дошку́лити, лю, лиш, гл. Донимать, донять, допекать, допечь. Коли б було знаття, що гаспидська дрючина так дуже дошкуля, то песька я дитина, коли б я так робив. Г. Арт. (О. 1861. III. 110). Що ти з ними (запорожцями) вдієш? коли живого не дошкулиш, а то щоб мерлого. Стор. I. 110. Дошкулив, мов пугою по воді. Ном. № 3938.
Дошку́ркий, а, е. = Дошкульний. Я ж думала, що нагаєчка не дошкурка, — як ударить, то разсядеться тіло й шкурка. Чуб. V. 598.
Дошмали́ти, ся. См. Дошмалювати, ся.
Дошма́лювати, люю, єш, сов. в. дошмали́ти, лю́, лиш, гл. Оканчивать, окончить обжиганіе, опаливаніе.
Дошма́люватися, лююся, єшся, сов. в. дошмали́тися, лю́ся, лишся, гл. Обгорать, обгорѣть до конца.
До-шми́ги, нар. Кстати, къ дѣлу, умѣстно (употребляется преимущественно съ отрицаніемъ). Тут щось не до-шми́ги. Здѣсь что то да не такъ.
До-шни́ру, до-шни́ря, нар. Совершенно, дочиста. Усе до-шниру забрали у двір. Вона видрала з-за нігтя все до шниру, все йому росказала. Полт. См. Шнир.
Дошпаро́вувати, вую, єш, сов. в. дошпарува́ти, ру́ю, єш, гл. Домазывать, домазать при обмазкѣ хаты глиной, при замазываніи щелей. Дошпаровуй уже швидче, а то ж воно висхне. Харьк.
До-шпенету, до-шпе́нту, нар. = До-щенту. З'їла худоба до-штенту. Вх. Лем. 411.
Дошпиго́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. допшигува́тися, гу́юся, єшся, гл. Доискиваться, доискаться, добраться, довѣдаться. Оце ледві дошпигувавсь, де воно ділося. Кіев. у.
Дошука́тися. См. Дошукуватися.
Дошу́куватися, куюся, єшся, сов. в. дошука́тися, ка́юся, єшся, гл. Доискиваться, доискаться. Заховає кінці так, що ні жоден чоловік не дошукається до правди. Кв. 279. Що ти гріхи мої перебіраєш, переступу дошукуєшся грізно. К. Іов. 22.
До́щ, щу́, м. Дождь. З малої хмари великий дощ буває. Ном. № 3842. Мокрий дощу не боїться. Ном. № 1477. Червона калино, чого почорніла: чи вітру боїшся, чи дощу бажаєш? Мет. 93. Дощ аж пищи́ть, дощ як відром іллє, дощ як з ко́новки. Сильный дождь. Мнж. 164. Ном., стр. 13. Дощ — як крізь си́то. Мелкій дождь. Мнж. 164. Ку́рячий дощ, з со́нцем дощ, свинячий дощ, сліпи́й дощ. Дождь сквозь солнце. Ном. № 570. Ум. До́щик, до́щичок. Дощику, дощику! зварю тобі борщику в новенькому горщику, поставлю на дубочку: дубочок схитнувся, а дощик линувси — цебром, відром, дійничкою над нашою пашничкою. Ном. № 334. Ой дощику-накрапайчику, накрапай! Ном. № 13389. Ув. Дощи́ще.
Доща́ни́й, а, е. Досчатый. Павлогр. у. Дощана криша. О. 1862. I. 76.
Доще́вий, а, е = Дощовий 2.
Доще́во, нар. Дождливо. На дворі дощєво та холодно. Шух. I. 189.
До-ще́нту, нар. До основанія, до тла, совершенно. О. 1862. VI. 63. І тілько що простяг своє в багаття рило, а полом'я його до-щенту обсмалило. Греб. 386. Налетить, як той вихор нагальний, до щенту викорчує. МВ. I. 138.
