Бодай же море не процвітало, вічними часи висихало та що мого сина єдиничка, єдиничка у себе взяло. АД. I. 246.
Єди́ний, а, е. Одинъ, единый, единственный. Покидаю тебе, серденятко моє, гей єдиному Богу. Мет. 23. Друже мій єдиний! К. Досв. 108. Його єдиная дитина покинуть хоче. Шевч. 251.
Єдини́ця, ці, ж. Единственная дочь, то-же, что и одиниця 2. Ой у вдови єдиниця та ще не віддана. Чуб. V. 363. Ум. Єдини́чка.
Єдини́чок, чка, м. Ум. отъ єдине́ць.
Єди́ність, ности, ж. Единство. Двох церков єдиності служити. К. ЦН. 207. Стояли на сеймах опіром против політичньої системи єдиности віри в Польщі. К. ХП. 115.
Єдинома́терній, я, є. Единоутробный. Вони прийшли з Веніамином, його єдиноматернім братом. Оп. 77.
Єди́нчик, ка, м. Ум. отъ єдине́ць.
Єдинчу́к, ка́, м. = Єдинак 1. Оба багацькі сини, оба єдинчуки. Федьк.
Єдна́к нар. = Однак. Боже, єднак не маєш що робити, то хоць тепер зроби світ. Чуб. I. 142.
Єдна́кий, а, е = Однаковий. Приїхали два козаки, обидва єднакі. Чуб. V. 103. Раду радили не єднакую, не єднакую, а троякую. АД. I. 1.
Єдна́ків, кова, ве и єдна́ковий, а, е = Однаковий. Хоч я піду і за Краків, всюда буду я єднаків. Гол. I. 364.
Єдна́ково, нар. 1) = Однаково. 2) Однако. На Олимпських положися, вони все злеє оддалять.... єднаково ж сам не плошайся, з аркадянами не братайся, — вони латинцям вороги. Котл. Ен. V. 8.
Єдна́нка, ки, ж. 1) Примиреніе. Вх. Зн. 84. Также и во мн.: їдна́нки. Шух. I. 34. 2) Вознагражденіе за причиненный убытокъ. Желех.
Єдна́ння, ня, с. 1) Соединеніе, соглашеніе. 2) Договариваніе.
Єднанщи́на, ни, ж. Мировая, могорычъ при мировой сдѣлкѣ. Рк. Левиц.
Єдна́ти, на́ю, єш, гл. 1) Соединять, объединять. Єднай, батьку, Україну. К. ЧР. 299. І єднає людські князі з ізраїльським родом. К. Псал. 112. 2) Склонять къ себѣ, пріобрѣтать чье расположеніе, соглашать. Таки у нашому селі назнав я дівчину. Вчащаю і матір удову єднаю. Шевч. Гетьмане Потоцький, що в тебе розум жіноцький: ти за дорогими напитками, бенкетами уганяєш — чом ти Хмельницького не єднаєш? АД. II. 104. Ісус учеників єднає. Єв. І. IV. 1. Стала мати гадати та зятя єднати. Шевч. 268. 3) Договаривать. Не страшно женитись, а страшно попа єднать. Ном. № 7260. — за ко́го дочку́. Уговариваться о выдачѣ дочери замужъ за кого. „Чого в'янеш, моя доню?“ мати не спитала, — за старого, багатого нищечком єднала. Шевч. 11.
Єдна́тися, на́юся, єшся, гл. 1) Соединяться. І прийшли ви єднатись з ним чистою сльозою. О. 1861. III. 12. 2) Договариваться, подряжаться. А що, Опанасе, — єднайся на год!
Є́дність, ности, ж. Единство, единеніе. Кожен сам про собе дбає. Немає єдности. Мир. ХРВ. 87.
Єднора́л, ла, м. Генералъ. Раді ж ми ся додому вернути, нас єднорал не пускає. Чуб. V. 999. Вийшли муштруватись перед паном єдноралом. Федьк. III. 121.
Єднора́льський, а, е. Генеральскій. Раді ж ми ся додому вернути, нас єднорал не пускає. Ей не так єднорал, як єдноральськая мати. Чуб. V. 999.
Є́днус, са, м. = Дукач 2. Поверх такої то шиї, на чорній бархатці, широкій, так, що пальців може у два, золотий єднус, і у кольці зверху камінець червоненький. Кв. I. 6.
Є́звіро, ра, с. Глубокая рытвина въ горахъ, наполненная водой, глубокая водомоина въ горахъ. Шух. I. 178, 210.
Єзуї́т, та, м. Езуитъ. Болить серце, як згадаєш: старих слав'ян діти впились кров'ю. А хто винен? Ксьондзи, єзуїти. Шевч. 175.
Єзуї́тство, ва, с. Езуиты, а также образъ дѣйствій, подобный езуитскому. К. ПС. 8. Волів лучче тихо попувати, ніж з ляхами бучно панувати, єзуїтству в ноги себе слати. К. МБ. X. 2. Та се ж гірше того єзуїтства проклятого. Морд. Пл. 124.
Єзуї́тський, а, е. Езуитскій.
Єй, меж. Ей. Єй Богу, єй же Богу, єй же ти Богу! Ей Богу. Єй Богу немає. Шевч. 137. Він усе не дає діла робити, єй же Богу. МВ. II. 22.
Є́лечко, ка, с. Ум. отъ єльце.
Єли́на, ни, ж. и пр. = Ялина и пр. МУЕ. III. 75.
Єлини́ця, ці, ж. Названіе воды въ за-
