кормиться (объ уткахъ и гусяхъ). Місця, де дикі качки жиркують. Черк. у.
Жирне́нький, а, е. Ум. отъ жирний.
Жи́рний, а, е. Откормленный, жирный. Диво, що жирний бик до роботи привик. Волын. г. Ум. Жирне́нький.
Жи́рно, нар. Жирно. Сі в сірці і в смолі кипіли за те, що жирно дуже їли. Котл. Ен. III. 48.
Жирню́чий, а, е. Очень жирный. Жирнючі та слиняві губи. Мир. Пов. II. 66.
Жиро́ваний, а, е. 1) Избалованный, шалунъ. 2) Инкрустированный.
Жиро́ванє. См. Жирування.
Жирови́й, а́, е́. 1) Незаконнорожденный, прижитый. Мнж. 180. Жаль хлопця доброго, він жирову бере дочку. 2) Трефовый (о масти въ картахъ). К. С. 1887. VI. 466. Очі витріщив, як жировий туз. Ном. № 6596.
Жирови́тий, а, е. Прожорливый. Жировитий чоловік. Н.-Волын. у. Корній жировитий — сам цілий хліб ззість. Н.-Волын. у.
Жирови́ця, ці, ж. Муха, надѣваемая на удочку для приманки. Жировицу намкнеся на удку і ловит пструги. Вх. Зн. 17.
Жировли́на, ни, ж. = Журавлина. Поїхав мій милий по журавлини, погубив коники, Боже мій милий! Чуб. V. 257.
Жирої́д, да, м. Кровопійца, живодеръ. Нівечили мене прокляті жироїди, поки не виперло з мене духу. Стор. I. 154.
Жирува́ння, ня, с. 1) Кормежка (дикихъ животныхъ). 2) Шалости, заигрыванье парней съ дѣвушками и наоборотъ. 3) Въ формѣ: жиро́ванє. Инкрустація, инкрустированіе металломъ. Шух. I. 273, 280.
Жирува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Добывать пищу (о дикихъ животныхъ). Зайці на зорі жирують. Найкраще бити качок, як вони жирують. 2) Шалить, дурачиться, играть. Не жируй з ведмедем, а то він тебе задавить. Ном. О парняхъ съ дѣвушками: заигрывать. Посходились на улицю дівчата й хлопці, зачали жирувать. Грин. I. 69. Забравсь до дівчат під п'яну руку та й жирує з ними. Харьк. 3) = Роскошувати. Жирували та панували пани. Зміев. у. Коли жирувать, то жирувать: бий, жінко, друге яйце в борщ. Ном.
Жирува́тися, ру́юся, єшся, гл. Роскошествовать. Жирується, як нірка в салі. Ном. № 1722.
Жиру́н, на́, м. Шалунъ.
Жиру́ха, хи, ж. Шалунья.
Жируха́, хи́, ж. = Жерелуха.
Жиру́шка, ки, ж. = Жорнівка 2.
Житво́, ва́, с. Мѣсто жительства, жилье. Мир. ХРВ. 143.
Жи́тельний, а, е = Житяний. Да зрабила пужку жительну. Грин. III. 49.
Жите́ць, тця́, м. 1) Житель, обитатель. Німі та мовчазні вони (оселі) не кажуть.... чи щасна доля доглядає сон їх житців. Мир. Пов. I. 127. 2) Раст. Bromus mollis L. Ан. 71. Як уродить в житі метлиця, так буде хліб і паляниця; а як уродить житець, так і хлібу конець. Ном. № 10138.
Жи́течко, ка, с. Ум. отъ жито.
Жите́чний, а, е. Житейскій. Ведуть розмову про хазяйство, про свої втрати та користі, — завсідні житечні турботи. Мир. ХРВ. 350.
Жи́ти, живу́, ве́ш, гл. 1) Жить, существовать. Добре в світі жити попові, лікареві та котові. Ном. № 8069. Живи правдою святою. Ном. № 14193. 2) — з чо́го. Жить чѣмъ, имѣть средства къ существованію. Піп живе з олтара, а писар з каламара. Ном. 3) Жить, обитать. Ой не видно його дому, тілько видно дубчик, коло його недалеко живе мій голубчик. Мет. 7. 4) — з ким. Жить съ кѣмъ. Він з братом добре живе. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш. Мет. 67. Скажуть воріженьки, що я жив з тобою. Мет. 93. Жи́ти як ри́ба з водо́ю. Согласно жить. Я б жив з тобою, як риба з водою. Ном. № 9526.
Жити́на, ни, ж. 1) Ржаной стебель. Мнж. 145. Бач, житина як добра очеретина. 2) Ржаное зерно. В'язь на огірках завбільшки з житину. Черк. у. Запорошив око житиною. Г. Барв. 315.
Жи́тися, живе́ться, гл. безл. Житься. Як йому живеться? Рудч. Ск. I. 192. Усім людям хороше живеться. Чуб. V. 525.
Жи́тка, ки, ж. Образъ жизни. Хиба ти на його житку завидуєш. Радом. у.
Житло́, ла́, с. 1) Житье, жительство. Не буде тобі ні добра, ні житла. Ном. № 13633. Чорноморці на житло пішли собі, чи їх погнали, на гряницю. Черк. у. Ідуть люде на житло в степ. Кіев. г. Коротке сватання! Таке й житло швидке й коротке: як нитка порвалось ув один мент. Г. Барв. 434. 2) Жилье, жилище, обитель. В глухій глуші пошукати, там де людського житла, а ні садиби не знай-
