Заблу́да, ди, об. Заблудившійся.
Заблуди́ти, джу́, диш, гл. Заблудиться, сбиться съ пути. Заблудив, не попаду на свою дорогу. Рудч. Ск. II. 101.
Заблуди́тися, джу́ся, дишся, гл. Заблудиться. Ой либонь моя дівчинонька та й у лісі заблудилася. Чуб. V. 24.
Заблу́дний, а, е. Заблудившійся. Рідний твій батенько… цурається тебе, мого цуценяти заблудного. Г. Барв. 478.
Заблука́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Зайти куда нибудь, блуждая. 2) Пуститься въ бродяжничество.
Забльо́вувати, вую, єш, сов. в. заблюва́ти, люю́, є́ш, гл. 1) Начинать, начать блевать, рвать. Аф. 2) Выпачкивать, выпачкать блевотинами. Аф.
Забльо́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. заблюва́тися, блюю́ся, єшся, гл. Выпачкиваться блевотинами. Аф.
Забобо́ни, нів, м. мн. Суевѣрія, различныя суевѣрныя примѣты. Сим. 188. К. ПС. 120.
Забобо́нний, а, е. Суевѣрный. Блукав би й я в химерах забобонних. К. ПС. 81.
Забобо́нність, ности, ж. Суевѣрность. Желех.
Забоввані́ти, ні́ю, єш, гл. Завиднѣться вдали. Де-де забованіли і люде. Мир. ХРВ. 141.
Забо́вкати, каю, єш, гл. Начать звонить.
Забо́втанка, ки, ж. Имѣющая замоченное, забрызганное платье, замараха.
Забо́втати, таю, єш, гл. Замочить, запачкать мокрой грязью.
Забо́втатися, таюся, єшся, гл. Замочиться, запачкаться жидкой грязью.
Забовтю́ха, хи, = Забовтанка.
Забогара́дити, джу, диш, гл. Помочь (ради Бога). Підіть хиба до Грицька Скакуна; той коли й не забогарадить, то хоч доброю радою порадить. Грин. II. 208.
Забожи́тися, жу́ся, жишся, гл. Забожиться. Хоч як козак забожиться, — не йми, дівко, віри. Мет. 53.
Забо́їстий, а, е. Снѣжный (о зимѣ), занесенный снѣгомъ (о дорогѣ). Зіма була тоді забоїста — понамітало скрізь. Екатерин. у.
Забо́їсто, нар. Много снѣгу, сугробовъ. Забоїсто було тоді (на шляху) дуже, великі забої були. Екатер. у.
Забо́йний, а, е = Забо́їстий. Забойна зіма. Лебед. у.
Забо́йство, ва, с. Убійство. За ним злий діявол ходить, на гріх, на блуд, на забойство призводить. КС. 1894. IX. 442.
Заболі́ти, лю́, ли́ш, гл. Заболѣть. Заболіла голова, сама не знаю чого. Чуб. 123.
Заболоти́тися, чу́ся, ти́шся, гл. Забрызгаться грязью, испачкаться въ грязи. Желех.
Заболо́тний, а, е. Находящійся, живущій за болотомъ. Желех.
Забондарюва́ти, рю́ю, єш, гл. 1) Начать бочарничать. Мій кум попереду колеса робив, а тепер забондарював. Аф. 2) Заработать бочарствомъ. Забондарював копу, та й є гроші на святки. Аф. 3) Затерять, не возвратить при бондарской работѣ. Се такий бондарь, що як оддаси що, то він і забондарює. Аф.
Забондарюва́тися, рю́юся, єшся, гл. О бочарѣ: заработаться. Аф.
Забо́ра, ри, ж. 1) На днѣпровскихъ порогахъ: рядъ, гряда камней, прорѣзывающихъ русло поперегъ теченія. Драг. 229. Карпо знав добре всі пороги, всі забори, знав кожний камінь. Левиц. ПЙО. I. 138. 2) У рыболововъ: камышевая стѣнка, перерѣзывающая рѣку (употребляется при ловлѣ рыбы котце́м). Браун. 16.
Забо́рка, ки, ж. Під забо́рку (пошитий). О шубѣ: съ нѣсколькими складками сзади у таліи. КС. 1893. XII. 447.
Забормота́ти, чу́, чеш, гл. Забормотать. Часом усміхнеться, то насупиться, то забормоче. Кв. I. 108.
Заборозе́нник, заборо́зник, ка, м. Часть плуга: каждый изъ клиньевъ, вбиваемыхъ около чересла: забивая ихъ то съ той, то съ другой стороны чересла́, можно поднимать и опускать его или подвигать въ стороны. Чуб. VII. 398.
Заборо́ло, ла, с. Забрало.
Заборо́на, ни, ж. 1) Защита. 2) Запрещеніе.
Заборони́ти, ся. См. Забороня́ти, ся.
Забороня́ти, ня́ю, єш, сов. в. заборони́ти, ню́, ниш, гл. 1) Защищать, защитить. Я працював один за трьох і заборонив від нужди матір с сестрою. Стор. М. Пр. 34. Господи Боже!… заступи мене, заборони мене від усякого злого. Шух. I. 38. 2) Запрещать, запретить. Ми бачили, що во ім'я Твоє виганяв біси, і заборонили йому. Єв. Л. IX. 49.
Забороня́тися, ня́юся, єшся, сов. в. заборони́тися, ню́ся, нишся, гл. 1) Защищаться, защититься. Вкривали отаманів курінь і свої халабудки, щоб заборони-
