тися від дощу. Стор. М. Пр. 129. 2) Быть запрещаему, быть запрещенну.
Заборо́тати, таю, єш, гл. Затормошить, сбить съ толку. Ви мене заборотаєте, як будете хапати та з одного, а та з другого боку. Вас багато, а я один. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Заборо́татися, таюся, єшся, гл. Запутаться (въ прямомъ или переносномъ смыслѣ). Він заборотався, та вже не знає що й робить. Волч. у.
Заборошни́ти, ся. См. Заборошнювати, ся.
Заборо́шнювати, нюю, єш, сов. в. заборошни́ти, ню́, ни́ш, гл. Запачкивать, запачкать мукою. Константиногр. у.
Заборо́шнюватися, нююся, єшся, сов. в. заборошни́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Запачкиваться, запачкаться мукою. Борз. у.
Забо́рсати, ся. См. Заборсувати, ся.
Забо́рсувати, сую, єш, сов. в. забо́рсати, саю, єш, гл. Завязывать, завязать, перепутывая (веревку) напр. волоками од постолів заборотують на ногах капці. Гол. Од. 67. Коси заборсані в мичку, немов жінка збіралася сховати їх під очіпок та зав'язала на тім'ї, а вони й розсипались. Мир. ХРВ. 180. Вообще перепутывать, перепутать (нити). Глянь, як заборсала нитки, як їх тепер росплутувати? Харьк. г.
Забо́рсуватися, суюся, єшся, сов. в. забо́рсатися, саюся, єшся, гл. 1) Перепутываться, перепутаться. 2) Только сов. в. Заметаться, начать бросаться изъ стороны въ сторону. Аф. 3) Только сов. в.? Устать отъ суеты, отъ хлопотливой работы. За день такечки заборсається чоловік. Полт. г. Г. Слов. Д. Эварн. 4) Забо́рсатися з ви́платою. Не уплатить, остаться должникомъ. Желех.
Заборя́нин, на, м. Работникъ, идущій по принужденію на работу для уплаты податей. См. Забір. Пішли заборяне купою на степи. О. 1861. XI. 111.
Заборя́нство, ва, с. Хожденіе на заработки по принужденію, съ цѣлью добыть денегъ для уплаты податей. См. Забір. О. 1861. XI. 111.
Забости́, боду́, де́ш, гл. Заколоть. Вх. Уг. 238.
За́боцень, цня, м. Сотъ, кусокъ сотоваго меда. „Давай, діду, меду!“… Пішов, одрізав йому забоцень такого вже гарного, гречаного. ЗОЮР. I. 134.
Забочи́тися, чу́ся, чишся, гл. Косо смотрѣть (непривѣтливо, угрюмо), коситься на кого. Угор.
Забра́ння, ня, с. Взятіе, захватъ.
Забра́ти, ся. См. Забірати, ся.
Забре́зкнути, кну, неш, гл. 1) Обрюзгнуть. Сим. 36. 2) Сдѣлаться водянистымъ; покрыться слизью (о квашеньѣ и пр.). Буряк який, та й той у льоху забрезкне. Отто і діжка забрезкла. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Забрені́ти, ню́, ни́ш, гл. 1) Зажужжать. У полі пчілка забреніла. Чуб. V. 387. 2) Загремѣть, зазвенѣть, зазвучать. Зашуміли луги, забреніли ріки. Грин. III. 681. Одні двері зашуміли, другі забреніли. Чуб. V. 1085. 3) Красоваться, заблистать, засіять. Квітки забреніли на полі. Гареми мусульманські забреніли дівчатами вродливими й жінками. К. МБ. XI. 152.
Забре́нькати, каю, єш, гл. Зазвенѣть, забренчать. Став брать ту скрипочку та якось і забренькав струнами. Рудч. Ск. I. 154.
Забре́нькнути, кну, неш, гл. = Бренькнути. Ще раз забренькли струни всі. Млак. 73.
Забрести́, реду́, де́ш, гл. 1) Забресть, зайти. Ой ти брів, чорнобрів, чом до мене не забрів? Чуб. V. 1126. — в го́лову. Взбрести на умъ. Робе, що в голову йому забреде. Харьк. 2) Зайти въ водѣ (напр. во время ловли рыбы неводомъ). Аф.
Забреха́ти, шу́, шеш, гл. Залаять (о собакахъ). От же собака забрехала. Кв. 259. Собаки забрехали. Всі в хаті кинулись до вікон. Левиц. Пов. 203.
Забреха́тися, шу́ся, шешся, гл. Завраться, залгаться. Та він деколи як забрешеться, то й сам не зна, що меле. Харьк.
Забри́зкати, ся. См. Забризкувати, ся.
Забри́зкувати, кую, єш, сов. в. забри́зкати, каю, єш, гл. Забризкав кров'ю.... матір. Стор. М. Пр. 139. 2) Запрыскивать, запрыснуть, закроплять, закропить. У малихъ дітей (очі, як болять) мати забризкує покормом. Грин. II. 318. 3) Начинать, начать брызгать. Здається, і хмар нема, а дощик забризкав. Аф.
Забри́зкуватися, куюся, єшся, сов. в. забри́зкатися, каюся, єшся, гл. Забрызгиваться, забрызгаться. Забризкався, захлюстався. Кв. I. 138.
Забри́ндзати, дзаю, єш, гл. = Забрьохати. Іч, як забриндзала спідницю. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
