Словарь української мови (1924)/забір
| ◀ забілюватися | Словарь української мови З забір |
забірати ▶ |
|
За́бір, бо́ру, м. 1) Заборъ, забираніе. У забір іти́. Идти изъ дому на заработки для отработка неуплаченныхъ податей или забранныхъ впередъ денегъ. Вас. 208. Є такі вбогі, що не спроможуться казенні віддати. Оттож такі йдуть у забор. Голова, бачите, поєднається з яким небудь паном, котрому треба косарів або женців, записує тих, що не заплатили податей та й висилає їх з села на роботу. О. 1861. XI. 111. 2) Вышивки на концахъ пере́мітки. Kolb. I. 38. Шух. I. 132, 160.