Словарь української мови (1924)/перемітка

by Борис Грінченко

◀ переміт

Словарь української мови Борис Грінченко П перемітка

перемітний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Пере́мітка, ки, ж. 1) = Кладочка. Вх. Зн. 47. Kolb. I. 38. Гол. Од. 59. 2) = Намітка. Жінки… завивають голову… білою переміткою. Шух. I. 132.