Займа́ти, ма́ю, єш, сов. в. зайня́ти, заня́ти, йму́, меш, гл. 1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Мет. 105. Та гуляє козак Голота, та гуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. I. 15. Гайдамаки не займали замкових козаків і козаки їх не займали. ЗОЮР. I. 249. Сло́вом займа́ти кого́. Заговаривать съ кѣмъ. Чужі, брате, сестри з дому Божого ідуть, всі як бджілочки гудуть, на хліб, на сіль людей закликають, мене ж, брате, словом не займають, мов в вічі не знають. Макс. (1849) 10. 2) Затрагивать, затронуть, задѣвать, задѣть. Хоч той його й ударив, дак сей же попереду заняв. 3) Занимать, занять. Підеш, матюнко, у поле та зеленого жита жати, та займеш широкую постать. Мет. 224. 4) Захватывать, захватить. Пани ввесь світ заняли. Чуб. III. 417. Полю́, — займаю не тільки бур'ян, да й буряки, і все… так і оголила. Г. Барв. 80. У поло́н заня́ти. Взять въ плѣнъ, захватить въ неволю. Чи її убито, чи в полон занято? Чуб. V. 628. 5) Загонять, загнать (домашнихъ животныхъ). Займи й нашу на пашу, — нехай напасеться. Ном. № 12095. Заняла я коровиці, на росу погнала. Грин. III. 685. Чаще употребляется въ болѣе тѣсномъ значеніи: захвативъ животныхъ на потравѣ, запереть ихъ впредь до выкупа хозяиномъ. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. „А ми проса насієм, насієм“. — А ми коні пустимо, пустимо. — „А ми коні займемо, займемо“. — А ми коні викупим, викупим. Чуб. III. 67. 6) О людяхъ: прогонять, прогнать. Прийшла тут до мене лаяться! я як заняв її з двору, дак не знала куди тікати. Полт. г. Як займе з шинку, дак аж спотикаєшся! Г. Барв. 322. 7) О душевныхъ движеніяхъ: трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (душу, сердце). Сі приказки займають душу зглибока. Хата, 41. Тихо так усюди, тільки соловейки співають… так душу твою й займає. Г. Барв. 136.
Займа́тися и заніма́тися, ма́юся, єшся, сов. в. зайня́тися и заня́тися, йму́ся, мешся, гл. Загораться, загорѣться, воспламеняться, воспламениться. Дмеш, дмеш, — ніяк не займається. Дров нарубав гнилих, то вони підсохнуть трохи та й займуться. Рудч. Ск. I. 124. Еге, гаси тепер, як занялось! Хата, 138. На зорю́, на світ займа́тися. Свѣтать. Почина на світ займатись. МВ. II. 61. Іще й на зорю не займається — імла. МВ. I. 13. 2) Краснѣть, покраснѣть отъ гнѣва, вспыхивать, вспыхнуть. А він як відкаже добре панові, то той так і займеться. Черк. у. Очі горіли, вся зайнялась і уші почервоніли. Г. Барв. 218. 3) Дух заня́вся. Дыханіе захватило. Руки й ноги затрусились, у животі похолонуло, і дух занявсь, а сама ні з місця. Кв. I. 31.
За́йми́на, ни, ж. = Займанщина. Черниг. г.
Займи́ти, млю, миш, гл. = Зайняти. Посліднюю корову з загороди займив. Федьк.
За́ймище, ща, с. Занятое мѣсто вообще, въ частности то-же, что и займанщина. Не буде він багатий, а ні щасний, і займище його ушир не піде. К. Іов. 34.
Зайня́ти, ся. См. Займа́ти, ся.
Зайо́лзаний, а, е. = Заялозений. Мир. ХРВ. 92.
Зайоло́зити, жу, зиш, гл. = Заялозити.
Зайо́м, йму, м. Первоначальное завладѣніе землей. Черниг. Рід його благий осягне займом землю. К. Псал. 57.
Зайти́, ся. См. Захо́дити, ся.
За́йців, цева, ве. Принадлежащій зайцу. — льон. Раст. Linaria vulg. Желех.
Зайча́, ча́ти, с. Зайченокъ.
Зайча́тина, ни, ж. Мясо зайца.
Зайча́чий, а, е. Относящійся къ зайцу.
Зайченя́, ня́ти, с. = Зайча.
За́йчик, ка, м. 1) Ум. отъ за́єць. Зайчик-лапанчик. Рудч. Ск. II. 1. Зайчик-побігайчик. Рудч. Ск. II. 2. 2) Часть снаряда для пряденія шерсти, состоящая изъ двухъ вертикальныхъ параллельныхъ столбиковъ, прикрѣпленныхъ къ постаменту изъ доски. Каждый столбикъ имѣетъ кожаную петлю, въ которую вкладывается прядильное веретено. Вас. 153. 3) Движущіяся солнечныя пятна, отблескъ отъ воды, зеркала, движущійся по стѣнѣ и пр. Сонце ускоче у вікно, забігає зайчиками по стінах, по долівці. Мир. Пов. II. 120. 4) Родъ дѣтской игры. Ив. 72. 5) Раст. Lepidium ruderale L. ЗЮЗО. I. 126.
Зайчи́ха, хи, ж. Самка зайца.
Зайчи́ця, ці, ж. = Зайчиха. Рудч. Ск. I. 139. Зайчиця з зайченятами. Мнж. 30.
За́йчичок, чка, м. Ум. отъ за́єць.
