2) Закві́тчаний вік. Счастливая жизнь. Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік! Г. Барв. 399.
Заквітча́ти, ся. См. Закві́тчувати, ся.
Закві́тчувати, чую, єш, сов. в. заквітча́ти, ча́ю, єш, гл. Убирать, убрать, украшать, украсить цвѣтами (преимущественно голову), а также и цвѣтными ягодами, матеріями и пр. Покладе косу на голову поверх скиндячок вінком та заквітча квітками. Кв. I. 75. Иноді труну заквітчують калиною. Ном. № 13427.
Закві́тчуватися, чуюся, єшся, сов. в. заквітча́тися, ча́юся, єшся, гл. Украшаться, украситься цвѣтами (преимущественно о головѣ дѣвушекъ), а также и вообще чѣмъ-либо цвѣтнымъ. Квітки рвала, заквітчалася. Чуб. III. 406.
Заквіча́ти, чу́, чи́ш, гл. = Закуві́кати.
Заквокта́ти, кчу́, чеш, гл. О насѣдкѣ: закудахкать.
Закепкува́ти, ку́ю, єш, гл. — з ко́го. Посмѣяться надъ кѣмъ; начать надъ кѣмъ смѣяться, насмѣхаться.
За́ки, нар. Пока. Велю коням оброк дати, возниченькам постояти, заки мати прийде з саду. Мет. 226. Заки я схаменулась, — його вже й немає. МВ. (О. 1862. III. 60).
Закива́ти, ва́ю, єш, гл. 1) Закивать. 2) П'ята́ми закива́ти. Убѣжать. Закивали п'ятами скілько видно. Кв. II. 269. 3) П'ята́ми закива́ти на ко́го. Бросить, покинуть кого.
Закиги́кати, каю, єш, гл. О чайкѣ: закричать. Тільки закигикала чайка. Стор. I. 206.
За́кид, ду, м. Упрекъ, укоръ; указаніе недостатка. Сердиті закиди про те, як тепер сталося. Мир. ХРВ. 127.
Закида́ти, да́ю, єш, сов. в. заки́нути, ну, неш, гл. 1) Забрасывать, забросить. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуть. Ном. № 6179. Закидай мати дрова! (у піч). Мет. 227. На Юрія сіна кинь, та й вилка закинь. Ном. № 440. Невід закидали й досі не піймали. Мет. 366. О. Мойсей притулився в однім кутку канапи, а о. Хведір розлігся в другому, закинувши голову на спинку канапи. Левиц. I. 134. 2) Забрасывать, забросить, класть, положить такъ, что потомъ не найдешь, потерять. Десь капосні діти закинули батіг: шукаю, шукаю — ніяк не знайду. 3) Садить, посадить куда-либо: въ яму, тюрьму и пр. Люде його (Карпа) аж на тиждень у пашенну яму закинули були. Хата, 143. Закинув старшина чоловіка в холодну. Ой заливши його у кайдани, закидайте в темницю. К. С. 1882. III. 615. Закинули в далеку неволю. Шевч. 448. Ей, мірошники, закидайте собаки в хліви, бо жидівське військо йде. Грин. II. 222. 4) Выпивать, выпить. Видно, часто він закидать буде, — не раз уже я його п'яним бачила. О. 1862. X. 4. То же значитъ и заки́нути в го́лову. О. 1862. VIII. 13. 5) Заговаривать, заговорить, намекать, намекнуть. Шило-мотовило по-під небесами ходило, по-німецькі говорило, по-турецькі закидало. Ном. стр. 293, № 87. Так бо почервоніла, як я їй став закидати, що її полюбив. Кв. I. 22. Закида́ти на дога́д, — слова́. Намекать, намекнуть. Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Кв. I. 22. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. МВ. II. 80. 6) — на ко́го. Намѣчать, намѣтить въ мысляхъ. Став дівки шукати. Вже на яку то він не думав? Зараз на чернігівську протопопівну закинув, та й сам злякавсь од нерівні. Кв. II. 53. — о́ком (куди́, на ко́го). Посматривать, посмотрѣть, взглядывать, взглянуть. Десь гарно жонатому, що усі ж то, усі, куди оком закинеш, усі женються. Кв. Драм. 185. І мати, бачу, на нас карим оком закидає. МВ. I. 129. — гадю́чку (на ко́го). Дѣлать злостные намеки (на кого). Се так на мене закида гадючку, а я… наче мені не втямки. МВ. (К. С. 1902. X. 146). 7) Сов. в. заки́дати, даю, єш. Забрасывать, забросать. Ой не ходи ж, козаченьку, низом, бо закидаю доріженьку хмизом. Чуб. V. 389. Вони дивились на пишну картину тихого Дніпра, закиданого барками, байдаками і плотами. Левиц. Пов. 24.
Закида́тися, даюся, єшся, сов. в. заки́нутися, нуся, нешся, гл. 1) Забрасываться, заброситься. Закидається невід у воду. 2) Забрасываться, заброситься такъ, что потомъ не найдешь, затеряться. Десь закинулася шапка, — ніяк не знайду. 3) Сов. в. закида́тися, даюся, єшся. Заброситься, забросаться. Все викидають та й викидають сюди, — аж поки закидався ввесь город.
Закидни́й, а́, е́. Многоснѣжный. Зіма закидна. Мнж. 168.
За́ким, нар. = Заки. Заким сонце зійде, роса очі виїсть. Ном. № 5679. Заведу тебе
