Зами́литися, люся, лишся, гл. Покрыться пѣной.
Замили́тися, лю́ся, лишся, гл. = Помилитися.
Замилува́ти, лу́ю, єш, гл. Полюбить. А мій милий замилував иншу. Вх. Лем. 416.
Замилува́тися, лу́юся, єшся, гл. Залюбоваться. Карпо глянув на тих людей і трохи злякався і здивувався й замилувався: такі вони були високі, рівні, дужі. Левиц. Пов. 354.
Зами́мрити, рю, риш, гл. Забормотать. Замимрив тихим голосом. О. 1861. IV. 41.
Замина́ти, на́ю, єш, сов. в. замня́ти и зам'я́ти, мну́, не́ш, гл. 1) О кушаньяхъ: заправлять, заправить, напр., растертымъ пшеномъ. Замняти борщ. 2) — розмо́ву. Заминать разговоръ. Почала заминати розмову. Левиц. Пов. 316.
Замина́ха, хи, ж. = Лемішка.
Зами́нка, ки, ж. 1) Мука или отруби, разведенные съ водой для корма домашнихъ животныхъ. Вх. Зн. 19. Желех. 2) = Замняток. Вх. Зн. 19.
Замире́ння, ня, с. Примиреніе. Скоро після сього письма почули і про замирення. Стор. II. 85.
Замири́ти, рю́, риш, гл. 1) Заключить миръ, примириться. Ей чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учинив, що з ляхами, мостивими панами, у Білій Церкві замирив. Дума. 2) — кого́. Помирить. Замирив він їх. Зміев. у.
Зами́ршавий, а, е. = Миршавий. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Зами́скрити, рю, риш, гл. = Замимрити.
За́мисл, лу, м. Намѣреніе, умыслъ, замыслъ. Луччий розмисл, як замисл. Ном. № 5835.
Зами́слити. См. Замишляти.
Зами́слитися, слюся, лишся, гл. Задуматься. Замислився козак, і йому досталось покрутити вуса. Стор. I. 36.
Зами́сник, ка, м. = Мисник. Kolb. I. 58.
Зами́ти, ся. См. Замивати, ся.
Замишлі́вка, замишля́нка, ки, замишляни́ця, ці, ж. Прихотливая женщина. Як був собі Сава, та не їв сала, та все паляниці, не любив дівок-замишлівок, та все молодиці-замишляниці. Ном. № 12509. Комарь… оженився та взяв собі замишлянку. Чуб. V. 1169.
Замишля́ти, ля́ю, єш, сов. в. зами́слити, лю, лиш, гл. 1) Замышлять, замыслить, задумывать, задумать. Тільки Бог святий знав, що він думав, гадав, замишляв. Макс. (1849) 53. 2) Только не сов. в. Командовать, распоряжаться. Грин. III. 84. Мил. 223. Ким же я буду, мій синочку, тепер замишляти? Мил. 213. Годувала дітки да й ким замишляти? Чуб. III. 157. Узяли собі гарну невістку, — тепер буде ким замишляти.
За́між, нар. Замужъ. Хапається, як попівна заміж. Ном. № 3159. Мене заміж дайте. Чуб. III. 37. Візьму заміж (тебе) за себе. Чуб. V. 87.
За́міжжю, нар. Замужемъ. Мати вже тоді були, кажуть, заміжжю. Пирят. у. Вона в чужому селі заміжжю. Пирят. у.
Замі́жжя, жя, с. Замужество. Та шо з того заміжжя? Як була дівкою, то було гуляєш, кілько хочеш, а тепер нема вже того. Лебед. у.
Замі́жний, а, е. = Заможний.
Замі́жній, я, є. Во время замужества происходившій, замужній, который бываетъ замужемъ. Вона тепер більше раділа і кохалась у всьому, що вбачали очі, ніж із початку життя свого заміжнього. Г. Барв. 144. Заміжня́. Замужняя. Збунтувала проти мене… мою заміжню дочку. Левиц. ПЙО. I. 378.
Замізкува́ти, ку́ю, єш, гл. Задумать.
За́міль, лі, ж. Отмель.
Замі́на, ни, ж. 1) Замѣна, обмѣнъ. Даси на заміну. Черк. у. 2) Подмѣнъ.
Замі́нка, ки, ж. = Заміна 1. Дам в замінку. Грин. III. 610.
Замі́нний, а, е. 1) Замѣнительный. 2) — лист. Мѣновая запись. Борз. у.
Заміня́ти, ня́ю, єш, гл. Промѣнять. Боїться, щоб не заміняли його поля на чуже. О. 1862. I. 62. Мужик мужика заміняв на бика. Ном. № 13242. Вона мене заміняла на свекруху. МВ. II. 175.
Заміня́тися, ня́юся, єшся, гл. Обмѣняться. МВ. I. 84.
Замі́р, ру, м. 1) Намѣреніе, умыселъ; цѣль; планъ. Тільки матері призналась про свої заміри. Г. Барв. 528. Маючи деякі заміри, розділив своє військо на три часті. Стор. II. 132. У кожного одна була думка, одні заміри: оддячить лютим ворогам. Стор. МПр. 59. 2) Отдѣленное, отмѣренное поле. Пан замір відпуска на випас худоби, за це ми усеньке сіно йому збіраємо. Радом. у.
Заміра́ння, ня, с. Обмираніе, летаргія. Левиц. (Правда, 1868, 460).